АНОНС: Виставка унікальних документів про Українську Гельсінську групу в Києві

До 40-ї річниці створення Української Гельсінської групи в рамках виставки "Кожна людина має право на свободу" архіви оприлюднять документи про боротьбу за права людини в СРСР у 1976-1988 роках.

"Кожна людина має право на свободу переконань i на вільне їх виявлення…" – із статті 19 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Ці слова у 1976 році стали життєвим кредо для Миколи Руденка, Олеся Бердника, Петра Григоренка, Івана Кандиби, Левка Лук’яненка, Мирослава Мариновича, Миколи Матусевича, Оксани Мешко, Ніни Строкатої, Олекси Тихого – засновників Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод.

До експозиції виставки, присвяченої борцям за свободу і права людини, увійшли документи із фондів Центрального державного архіву громадських об’єднань України, Центрального державного архіву зарубіжної україніки, Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г.С. Пшеничного, Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України та Галузевого державного архіву Служби безпеки України.

Документи Української Гельсінської групи, що зберігаються в Центральному державному архіві громадських об’єднань України, дозволять розкрити завдання, які ставили перед собою члени УГГ, їх боротьбу за права українських політичних в’язнів, співпрацю з міжнародними організаціями, діяльність Закордонного представництва Української Гельсінської групи тощо.

 Засновники Української Гельсінської групи. Фото з книжки спогадів Мирослава Мариновича "Всесвіт за колючим дротом"

Центральний державний архів зарубіжної україніки представить листи, звернення, повідомлення Українського національного об’єднання, Об’єднаних українських правозахисних груп, Комісії прав людини Світового конгресу вільних українців та інших закордонних українських представництв про підтримку діяльності УГГ в Україні, про відстоювання прав її членів та заходи, спрямовані на їх звільнення.

Світлини із фондів Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г.С. Пшеничного дозволять вдивитися в обличчя учасників тих подій, яким вистачило сміливості, сили волі для того, щоб в 1976 році відкрито заявити на весь світ про порушення радянським тоталітарним режимом основних прав людини. Під час відкриття виставки також буде демонструватися відеодобірка за кінодокументами із фондів архіву.

Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України презентує листи членів Української Гельсінської групи Івана Кандиби, Левка Лук’яненка, Мирослава Мариновича, Леоніда Плюща, Миколи Руденка.

Документи із фондів Галузевого державного архіву Служби безпеки України розкриють форми і методи протидії органів державної безпеки УРСР розгортанню гельсінського руху в Україні.

На відкриття виставки запрошені члени УГГ, керівництво Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України, Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності, Державної архівної служби України, представники Спілки архівістів України, працівники архівних установ, науковці, громадськість та ЗМІ.

7 листопада 2016 р., 13.00

Місце: ЦДАГО України (м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 8)

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.

Чеський Нобель: Ярослав Сейферт

Телеведучий державного телебачення Чехословаччини, сидячи на невиразному блакитному тлі в студії, так само невиразно вичавив з себе повідомлення: «Сьогодні в Стокгольмі вручили Нобелівську премію з літератури також народному митцеві Ярославові Сейферту». Надворі був 1984 рік, і реверанс Нобелівського комітету в бік письменника соціалістичної Чехословаччини був для пізньо-тоталітарного режиму радше проблемою, ніж визнанням