Совєтські репресивні органи створювали свої документи, щоб переслідувати, ув'язнювати й розстрілювати. Сьогодні ці самі справи повертають репресованим імена, зберігають голоси свідків Голодомору й показують, як КҐБ намагався перешкодити незалежним дослідженням історії України. До Міжнародного тижня архівів Галузевий державний архів СБУ оприлюднив кілька показових справ зі своїх фондів.

23 листопада 1937 року особлива трійка при Управлінні НКВС в Полтавській області "розглянула" 286 справ. 124 особам сталінські кати призначили по 10 років ув'язнення, 74 особи отримали по 8 років, 61 справу направили до обласного суду, 1 – на особливу нараду, частину повернули на дослідування і лише стосовно етнографа Никанора Онацького того дня винесли постанову про застосування "вищої міри покарання".

Нещодавній скандал із Неллі Буткевич, коли всі щиро дивувалися, як виконавиця радянських репресій може спокійно жити в незалежній Україні, оголює нашу хронічну проблему: ми охоче плачемо за жертвами, але не вміємо карати злочинців. Головна причина в тому, що на початку 1990-х ми змарнували шанс на справжню люстрацію. Ідеться не лише про заборону обіймати певні державні посади, а про цілісну відповідальність за злочини тоталітарного режиму.

Навесні 1932 року громадянин США українського походження, 46-річний Стів Мартинюк, робітник сталеплавильного заводу Jones & Laughlin Steel Corporation, переступив поріг американського представництва «Інтуриста» у Нью-Йорку, і купив там путівку в СРСР на один місяць. Як виявилося, путівку на той світ — для себе, у пекло — для своєї родини.

На світлині - полковник Армії Крайової Владислав Філіпковський, бійці якого наприкінці липня 1944 року без суду і слідства розстріляли у Львові понад півтори сотні українців. Розстріляли лише за те, що вони були українцями.

30 років тому, 18 липня 1995 року, на Софійській площі у Києві відбулося поховання Патріарха УПЦ КП Володимира (Романюка). Ця подія увійшла в новітню історію під назвою «чорний вівторок». Бо закінчилася кривавим побиттям кількох тисяч людей, які прийшли віддати останню данину пам’яті Патріарху, дисиденту, першому предстоятелю Української Православної церкви Київського Патріархату (УПЦ КП).

Політичні репресії — неодмінна ознака всіх диктатур і недемократичних режимів. Бувши в обіймах Раднського Союзу, Україні довелося сповна випити чашу державного терору, штучного голоду, масових арештів, розстрілів, депортацій і каторжної праці в концентраційних таборах. Нинішня путінська Росія війною намагається знову підкорити нашу країну, щоб за допомогою ув’язненнь, катувань і розстрілів змусити зректися свого єства.