Польща знижує пенсії колишнім "гебістам"

Президент Польщі Анджей Дуда підписав т. зв. "дегебізаційний" закон, який знижує пенсію та соцдопомогу для працівників апарату держбезпеки ("гебістів") Польської Народної Республіки та їх родин.

Про це інформують "Wiadomosci".

Від 2017 року виплати для них не можуть бути вищими за середню пенсію та ренту (соціальну допомогу для інвалідів), що їх виплачує Управління соціального страхування.

Закон знижує пенсії та ренти "за службу на користь тоталітарної держави" від 22 липня 1944 року до 31 липня 1990 року (у середині 1990 року вже з’явилося Управління охорони держави – посткомуністична спецслужба).

У законі перелічено цивільні, військові інституції та формування, служба в яких вважатиметься за службу на користь тоталітарного режиму ПНР.

У каталозі Інституту національної пам'яті опинилися: Відомство громадської безпеки Польського комітету національного визволення, Міністерство громадської безпеки, Комітет у справах громадської безпеки, а також організаційні підрозділи, які підпорядковувалися тим інституціям.

Від 1 листопада 2017 року максимальна пенсія для осіб, що там служили, не може перевищувати середню виплату соцстраху (пенсія – біля 2 тис. злотих, рента – біля 1,5 тис. злотих, родинна рента – біля 1,7 тис. злотих).

Згідно з оцінками Міністерства внутрішніх справ і адміністрації Польщі, зниження торкнеться 18 тисяч поліційних пенсій, понад 4 тисяч поліційних рент із інвалідності і понад 9 тисяч родинних рент.

Інформацію про перебіг служби відповідного функціонера перевірятиме Інститут національної пам’яті, за інформацією якого, це стосуватиметься понад 240 тисяч осіб. Від зниження виплат матиме право звільняти суд.

Закон покликаний заощаджувати щорічно біля 546 млн злотих. 

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.