НЕВІДОМІ ПІДІРВАЛИ МЕМОРІАЛ У ГУТІ ПЕНЯЦЬКІЙ. ФОТО, ВІДЕО

8 січня на Львівщині невідомі вандали підірвали меморіал полякам, загиблим під час нацистської каральної акції в селі Гуті Пеняцькій у 1944 році.

Про це повідомив сайт ZAXID.NET із посиланням на першого заступника голови Бродівської райдержадміністрації Володимира Адамця.

За словами Адамця, зараз ситуацію на місці вивчають правоохоронці та представники місцевої влади. Ведеться розслідування з метою знайти винуватців скоєного.

Як видно з опублікованих фотографій, пам’ятник розмалювали стилізованим нацистським символом "SS", а викарбувані імена загиблих поляків зафарбували синьо-жовтими та червоно-чорними барвами.

Зруйнований меморіал польським жертвам Гути Пеняцької 

Впадає в око той факт, що інформація про цей акт вандалізму вперше з’явилася на сайті російського інформаційного агентства "Regnum" і в інших проросійських виданнях.

Причому в матеріалі сучасні українські націоналісти названі "нинішнім поколінням гітлерівських посіпак", яких дратують всі польські меморіали.

На сайті "YouTube" новостворений профіль "Вільна Україна" вже 9 січня опублікував відео з місця події під заголовком "Знищен польський пам’ятник".

Очевидно, його писала людина, що погано володіє українською мовою, тому що слово "знищен" є калькою з російського "уничтожен".

До речі, аналогічне відео під заголовком "Взорван памятник полякам, убитым бандеровцами" того самого дня з’явилося на YouTube-каналі "Хочеш знать?", що належить пропутінському "Народно-освободительному движению" (НОД)

Користувачі соцмереж також відзначили, що відеозапис зруйнованого пам’ятника першою опублікувала у своєму блозі Мирослава Бердник, яка відома своєю проросійською та антиукраїнською позицією. 

"Пам'ятник, відкритий у 2009 році, став не лише виявом вшанування загиблих у 1944 мешканців села, але й символом участі третіх сил в розпалюванні конфлікту між нашими народами. Адже Гута Пеняцька ― польське село, знищене за наказом німецьких окупантів через провокації дислокованого тут загону радянських партизан, ― написав Володимир В'ятрович на своїй сторінці у "Фейсбуці". ― Дії вандалів на українській території не просто схожі до вандалізму, який протягом останніх місяців ми спостерігали на українських цвинтарях в Польщі. Вони аналогічні і мають ту саму мету - розпалювання війни пам'ятників".

Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович вважає знищення пам'ятника у Гуті Пеняцькій провокацією, спрямованою на загострення польсько-українських стосунків, що вигідно третій стороні.

ДОВІДКА:

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

В лісах під Бродами. Подорож місцями боїв дивізії СС "Галичина". ФОТО

28 лютого 1944 року у Гуті Пеняцькій німецькі карателі знищили все село (172 господарства) і вбили всіх мешканців (за різними оцінками, від 500 до 800 осіб, включно з жінками та дітьми). Врятуватися вдалося одному поляку, який зумів утекти.

Низка польських дослідників покладали відповідальність за винищення Гути Пеняцькою на підрозділи дивізії військ СС "Галичина". За твердженням дослідника Андрія Боляновського, в той час там не діяв жоден із куренів цієї дивізії.

Згідно з документами польського Архіву новітніх актів, село спалив підрозділ німецької таємної польової поліції (ГФП).

Причиною каральної акції були втрати окупантів через активну діяльність радянського партизанського загону в районі села незадовго до того.

Так виглядав пам'ятник у Гуті Пеняцькій до руйнування. Його спорудили у 2005 році

Нагадаємо, що це не перший епізод "війни пам’ятників". За даними УІНП, протягом 2014-2016 років було зруйновано щонайменше 14 українських могил та меморіалів у Польщі. 

Останній такий випадок стався 9 жовтня 2016 року, коли невідомі повністю знищили пам’ятник на братській могилі 13-х вояків УПА на кладовищі с. Верхрата Любачівського повіту Підкарпатського воєводства. 

Відповідальність за акти вандалізму брали на себе маргінальні ультраправі польські угруповання проросійської орієнтації. А інформація про руйнування першою з’являлася на сайтах т. зв. "ДНР", "ЛНР" і РФ.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.