Інститут нацпам'яті опублікував заяву з приводу руйнування українських могил у Польщі

Український інститут національної пам'яті закликав органи влади Польщі відновити зруйновані українські поховання, а також розслідувати ці акти вандалізму.

Відповідну заяву опубліковано на офіційному сайті Українського інституту національної пам'яті.

"В час збройної агресії Російської Федерації проти України, Республіка Польща стала одним з тих сусідів, який чітко засвідчив свою повагу до суверенітету України та недоторканості українських кордонів. Протягом цих складних років, ми завжди відчували дружнє плече сусіда та міжнародного партнера.

Не лише польська держава, але й ціле польське суспільство продемонструвало бажання розбудовувати між двома народами взаємини на засадах взаємоповаги і добросусідства", - такими словами розпочинається звернення УІНП.

Однак, йдеться далі, "з моменту вторгнення Збройних сил Російської Федерації на територію України, в Польщі була розгорнута кампанія нищення українських військових пам’ятників і могил".  

Інститут наголошує, що з часом акти ванталізму, які ніхто з представників влади Польщі не розслідував, ставали все більш зухвалими та масовими. Лише в період 2014 по 2016 рр. на території Республіки Польща було скоєно щонайменше 14 актів вандалізму щодо українських пам’ятників та місць поховань: 5 у 2014 році, 6 у 2015-му і 2 - навесні 2016 року.

Проте, "останній акт ненависті щодо українських місць пам’яті привертає до себе особливу увагу", - зазначають автори зверння.

У неділю вранці, 9 жовтня 2016 р., невідомі повністю знищили пам’ятник на братській могилі 13-х вояків УПА, що розташований на кладовищі с. Верхрата Любачівського повіту Підкарпатського воєводства. 

Того ж дня польська ультраправа організація Oboz Wielkiej Polski (OWS, Табір великої Польщі), відома своєю співпрацею із терористичними угрупуваннями ДНР і ЛНР, взяла на себе відповідальність за вчинений акт вандалізму.

Один з очільників OWS Давід Гудзец від свого імені опублікував на відеосервісі Youtube ролик, на якому двоє чоловіків вдень знищують українське поховання, використовуючи ломи, молоти та відбійний молоток.

Поширений відеосюжет супроводжується піснею ксенофобського змісту, що ображає національні почуття української етнічної меншини в Республіці Польща. Поява відеоролика, як і той факт, що зловмисники не ховаються, а вчиняють свої дії відкрито, викликала широкий суспільний резонанс в Україні.

В Інституті вважають, що акції зі знищення українських місць пам'яті в Польщі набули характеру спланованої ліквідації українського історико-культурного спадку. Відбувається свідоме затирання слідів перебування українського народу на українсько-польському прикордонні.

Український інститут національної пам'яті адресує свою заяву до органів державної влади Республіки Польща із закликом:

  • Забезпечити прозоре розслідування всіх фактів наруги та нищення українських місць пам’яті: пам’ятників, пам’ятних знаків, місць поховань.
  • У відповідності ст. 3, 4 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Польща про збереження місць пам’яті і поховання жертв війни та політичних репресій, негайно відновити знищені українські пам’ятники та пам’ятні знаки коштом польської сторони.

"Пошук та покарання злочинців, як і відновлення знищених українських пам’ятників, є не лише справою налагодження українсько-польського діалогу про трагічні сторінки минулого, але й справою збереження добросусідських взаємин між Польщею та Україною", - переконані в Інституті.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.