У пам'ять про Любомира Гузара ІГ “Першого грудня” закликала продовжувати його справу

Ініціативна група "Першого грудня" закликала робити добро й продовжувати працю свого засновника, друга, наставника й батька Блаженнішого Любомира Гузара, який спочив у Бозі 31 травня 2017 року.

Про це йдеться у прощальному слові, яке оприлюднено на офіційному сайті Ініціативної групи "Першого грудня".

Учасники групи назвали смерть Кардинала Любомира великою втратою. Вони наголосили на зусиллях Любомира в згуртуванні українського суспільства та вірян різних конфесій.

"Молитвою він зводив мости між найвищою ідеєю та людьми. Доброю порадою він прокладав мости між різними суспільними осередками, щоб об'єднувати і творити з нас великий народ. Мудрою і далекоглядною ідеєю він об'єднував береги, відкриваючи масштабний горизонт вільної, духовно сильної і згуртованої України", — сказано у звернені.

Соратники Любомира Гузара В’ячеслав Брюховецький, Іван Дзюба, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Мирослав Маринович, Володимир Панченко, Мирослав Попович, Всеволод Речицький, Вадим Скуратівський, Юрій Щербак, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків переконані, що він став продовженням чину Маркіяна Шашкевича, Андрея Шептицького, Йосипа Сліпого, а його ім’я заслуговує стояти в одному ряду з цими видатними діячами церкви.

Група нагадала, що Блаженніший Любомир завжди мав тісний зв’язок із щоденними турботами українського суспільства й реагував на всі найголовніші політичні події України. Він першим з українських патріархів відвідав Майдан після брутального розгону студентського мітингу і звернувся до нашого народу з наймогутнішим закликом, з якого розпочинається свобода.

"Любомир Гузар був не лише мудрим і понадчасовим мислителем. — говориться у зверненні Ініціативної групи. — Він ніколи не був відсторонений від нашої долі, життя народу і тривог України. Він був точною, гострою і чесною думкою. З притаманною йому батьківською турботою він завжди був непорушною скелею підтримки для спраглих і стражденних, для кожного, хто прагнув добра, для нашої віри, поступу та оборони України".

У Групі наголошують, що Блаженніший залишив усім нам "розсудливість, добру й ніжну іронію — увесь його великий образ і спадок". Тому учасники ініціативи закликають продовжувати його працю – не боятися й творити добро.

Повний текст заяви можна переглянути на сайті Ініцативної групи "Першого грудня".

Церемонія прощання з Блаженнішим Любомиром триватиме протягом 1—5 червня.

1 червня близько 19.00 похоронний кортеж прибуде до архикатедрального собору Святого Юра у Львові. У суботу, 3 червня, о 9.00 Заупокійну Архиєрейську Літургію служитиме Блаженніший Святослав, після чого похоронна процесія пройде вулицями Львова. Після панахиди похоронний кортеж відбуде до Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві.

У неділю, 4 червня, в Патріаршому соборі Воскресіння Христового (Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 5) богослужіння розпочнуться з 7.30. Чин архиєрейського похорону проведуть о 18.00.

Чин погребіння в крипті Патріаршого собору Воскресіння Христового проведуть 5 червня об 11.00. Повний порядок похоронних богослужінь дивіться на сайті Української Греко-католицької церкви.  

Нагадаємо, що створена у двадцяту річницю референдуму ініціативна група "Першого грудня", до якої ввійшли чільні представники національної інтелігенції: В’ячеслав Брюховецький, Іван Дзюба, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Мирослав Маринович, Володимир Панченко, Мирослав Попович, Всеволод Речицький, Вадим Скуратівський, Юрій Щербак, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків, має на меті поширювати моральні цінності та сприяти встановлення в країні нових правил.

 

 

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.