Українські експерти в Молдові поділилися досвідом відкриття архівів КГБ. ФОТО

Експерти презентували у Молдові аналітичний звіт по доступу до архівів у країнах Східного партнерства та показали досвід архівної реформи в Україні.

Відкритий семінар пройшов 9 жовтня у Державному університеті Молдови (Кишинів). Андрій Когут, директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України, розповідав про те, як в Україні відкривали архіви комуністичних спецслужб та що у них можна знайти.

Архівна реформа в Україні, за його словами, — це кілька років вивчення іноземного досвіду, консультації з експертами та архівістами, фокус-групи та опитування тих, хто працює з архівними матеріалами. Прийнятий закон про відкриті архіви став результатом програми "Відкриті архіви", яка проводилась з 2010 року.

  

Зліва праворуч: Сергій Рябенко, Андрій Когут

Сергій Рябенко, юрист Українського інституту національної пам’яті, показав, як змінювалось архівне законодавство та які нормативні акти слід мати на увазі, коли йдеться про архівну реформу.

Аналітик Центру досліджень визвольного руху Анна Олійник представила аналітичний звіт, який підготували у співпраці з експертами з країн Східного партнерства за підтримки Чеського посольства в Україні. Вона розповіла про архіви КГБ у Грузії, Вірменії, Азербайджані та Білорусі та специфіку доступу до них.

Анна Олійник

Про ситуацію з доступом до архівів у Молдові говорив професор Ігор Кашу, голова Центру досліджень тоталітаризму у Молдові.

У Грузії та Молдові дослідники мають можливість отримати доступ до деяких документів радянських спецслужб, але часто отримують відмови з посиланням на різні причини.

Щоб попрацювати з документами КГБ у Вірменії та Азербайджані треба отримати дозвіл на доступ та пройти перевірку. Білоруські дослідники мають найменше можливостей для роботи з документами і отримують відмови у доступі навіть до тих документів, які раніше були відкриті.

Учасники поговорили також, як мотивувати людей працювати з архівними документами та робити історію цікавою не тільки для академічних науковців.

На зустрічі були присутні молдовські науковці, студенти, дослідники, представники державних архівів та ЗМІ.

 Учасники зустрічі та експерти

Семінар відбувся у рамках проекту "Відкриті архіви КГБ: досвід України для країн Східного партнерства". Програма реалізується за підтримки Чеського посольства в Україні.

"Східне партнерство" — політика Європейського союзу, яка має на меті зміцнення стосунків зі східними сусідами ЄС. Учасниками Східного партнерства є Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова, Україна.

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.

Три могили Івана Сенченка

Боюся, ніхто з вас, хто прочитали назву, не знає Івана Сенченка. Його долю в історії української літератури вичерпно характеризує підсумковий абзац у статті на Вікіпедії: «Прожив довге, складне й цікаве життя, сповнене творчої праці. Письменник ніколи не мав почесних нагород. Ім’я його частіше згадували серед нещадно критикованих, аніж визнаних, а книжки рідко перекладалися іншими мовами». До цього треба додати, що твори його ніколи не входили до шкільних програм, а останнє його видання — книжка в серії «Бібліотека української літератури» 1990 року