В архіві Молдови знайшли cотні розпачливих звернень до Сталіна. ВІДЕО

В Національному архіві Молдови знайшли сотні зневірених листів, написаних мешканцями радянської Молдавії диктатору Йосипу Сталіну у 1940-1950-х роках.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

Виснажені голодом та депортаціями, безліч молдавських родин звертались до Сталіна по допомогу.

Вони шукали у тодішнього лідера СРСР порятунку від репресій, нестерпних податків та голоду, але їхні зневірені листи залишались без відповіді, накопичуючись в архівах сталінських спецслужб.

Тодішня школярка Ольга Чеконі зі шкільних уроків знала, що Сталін "піклується про дітей СРСР" і подарував їм "щасливе майбутнє".

"Я вірила у нього більше, ніж у власних батьків, - розповідає пані Ольга, - [Тільки значно пізніше] я зрозуміла, що він не був другом молдован. А був їм великим ворогом, з великої літери "В".

Листа маленької Ольги Чеконі знайшла у державному архіві історик Маріанна Царанул. Це було одне з 300 звернень до Сталіна, знайдених науковцем за два роки досліджень.

"Сталін не прочитав жодного з надісланих йому листів, - зазначила Царанул. - Близько 80% людей, які написали ці листи, відправили до Сибіру тоді ж чи пізніше".

Читайте інші матеріали за темою "Листи"

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.