В архіві Молдови знайшли cотні розпачливих звернень до Сталіна. ВІДЕО

В Національному архіві Молдови знайшли сотні зневірених листів, написаних мешканцями радянської Молдавії диктатору Йосипу Сталіну у 1940-1950-х роках.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

Виснажені голодом та депортаціями, безліч молдавських родин звертались до Сталіна по допомогу.

Вони шукали у тодішнього лідера СРСР порятунку від репресій, нестерпних податків та голоду, але їхні зневірені листи залишались без відповіді, накопичуючись в архівах сталінських спецслужб.

Тодішня школярка Ольга Чеконі зі шкільних уроків знала, що Сталін "піклується про дітей СРСР" і подарував їм "щасливе майбутнє".

"Я вірила у нього більше, ніж у власних батьків, - розповідає пані Ольга, - [Тільки значно пізніше] я зрозуміла, що він не був другом молдован. А був їм великим ворогом, з великої літери "В".

Листа маленької Ольги Чеконі знайшла у державному архіві історик Маріанна Царанул. Це було одне з 300 звернень до Сталіна, знайдених науковцем за два роки досліджень.

"Сталін не прочитав жодного з надісланих йому листів, - зазначила Царанул. - Близько 80% людей, які написали ці листи, відправили до Сибіру тоді ж чи пізніше".

Читайте інші матеріали за темою "Листи"

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.

Три могили Івана Сенченка

Боюся, ніхто з вас, хто прочитали назву, не знає Івана Сенченка. Його долю в історії української літератури вичерпно характеризує підсумковий абзац у статті на Вікіпедії: «Прожив довге, складне й цікаве життя, сповнене творчої праці. Письменник ніколи не мав почесних нагород. Ім’я його частіше згадували серед нещадно критикованих, аніж визнаних, а книжки рідко перекладалися іншими мовами». До цього треба додати, що твори його ніколи не входили до шкільних програм, а останнє його видання — книжка в серії «Бібліотека української літератури» 1990 року