Співголова Польсько-українського форуму істориків подав у відставку

Професор Вальдемар Резмер подав у відставку з посади співголови Польсько-українського форуму істориків, утвореного в травні 2015 року.

Про це він оголосив на зустрічі польського складу Польсько-українського форуму істориків з керівництвом Інституту національної пам’яті Польщі (ІПН) 17 листопада в Варшаві.

Відповдіну інформацію опублікував сайт "Товариства вшанування пам’яті жертв злочинів українських націоналістів у Вроцлавi".

 Професор Вальдемар Резмер 

Обґрунтовуючи своє рішення, професор Резмер нагадав, що метою Форуму було відновлення і підтримка фактичного польсько-українського історичного діалогу, зокрема стосовно найбільш драматичного періоду у спільних діях обох народів – у 1939—1947 роки, спільне досягнення в ретельний і професіональний спосіб  реконструкції польсько-української історії в ті роки.

Так він розумів мету, погоджуючись на участь у форумі і  беручи на себе обов’язки заступника голови того утворення.

Резмер повідомив, що більше не бачить сенсу в засіданнях форуму, на яких "замість займатися автентичними проблемами важкої польсько-української історії, будуть дебатувати про чергові випадки її фальшування чи викривлення".

На його думку, історичні факти однозначні, тож він не може більше сприймати релятивізації історії та опускання до політичних чи ідеологічних і пропагандистських потреб.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.