Історикиню Наталію Старченко номінували на нагороду "Амбасадор нової Європи" 2024 року

Українська історикиня Наталія Старченко увійшла до фіналу престижної премії «Амбасадор Нової Європи» 2024 з книжкою «Ukraińskie światy Rzeczypospolitej. Opowieści o historii» — польським перекладом її праці «Українські світи Речі Посполитої. Історії про історії».

Про це пише Суспільне.

"Українські світи Речі Посполитої. Історії про історії" української історикині Наталії Старченко — це глибоке, захопливе дослідження, що розкриває маловідомі сторінки життя української шляхти у XVII столітті — в просторі багатонаціональної Речі Посполитої. Книжка містить ілюстрації ХV–ХVІІ століть та додатки, які краще розкривають історичний період — "Мапа Речі Посполитої, 1619", "Мапа Руських воєводств Речі Посполитої, 1648", "Словник історичних понять і реалій", "Законні ціни" (на товари того часу). Польською книжку переклали Томаш Годана та Катажина Котинська.

У фінал міжнародної нагороди "Амбасадор нової Європи" 2024 року увійшов також український письменник Андрій Любка та його книжка "Війна з тильного боку". 

Журі премії обрало тільки 5 фіналістів серед 58 видань, допущених на конкурс. Окрім Любки та Старченко на перемогу претендують: польські історик, архітектор Лукаш Галусек та письменник Міхал Вішневський з книгою "Соцмодернізм. Архітектура в Центральній Європі часів холодної війни"; польський історик Пьотр Мацей Маєвський з книгою "Бридке слово на "к" . Про колаборацію"; польський історик Міхал Пшеперський "Дикий Схід. Трансформація по-польськи 1986–1993".

Премію "Амбасадор Нової Європи" з 2011 року вручає Європейський центр Солідарності в Гданську та Колегіум Східної Європи ім. Яна Новака-Єзьоранського у Вроцлаві. Цією нагородою відзначають книги, які "сміливо і безкомпромісно руйнують стереотипи, що визначають Європу та її мешканців, і шукають відповіді на питання, чим є Європа сьогодні".

Переможця або переможицю оголосять на початку вересня, церемонію нагородження проведуть у межах Гданського книжкового ярмарку 14 вересня. Лауреатка чи лауреат отримає медаль, диплом та грошову премію у розмірі 20 тисяч злотих. Також нагородять і видавців книжки.

 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.