У Полтаві встановлять барельєф на честь першого міністра освіти УНР Івана Стешенка

У Полтаві увічнять пам'ять уродженця мвста, першого міністра освіти Української Народної Республіки Івана Стешенка.

Про це повідомили в представництві УІНП у Полтаві.

Таку пропозицію на розгляд міської влади торік внесли представник Українського інституту національної пам'яті (УІНП) в Полтавській області Олега Пустовгар, доктор історичних наук, професор, ректор Полтавського університету економіки і торгівлі (ПУЕТ), голова обласної організації Національної спілки краєзнавців України Олексій Нестуля, а також краєзнавець і письменник, автор книги "Іван Стешенко. Твори, переклади, вибране листування", лауреат премії Полтавської обласної ради імені Петра Ротача Григорій Титаренко. 

"Стешенко зробив фантастичний внесок в українізацію освіти в УНР, системно дбав про відкриття україномовних шкіл, гімназій, народних університетів. Більшовицькі терористи вбили його саме за українську мову. Важливо, що міська влада усвідомлює важливість постаті Івана Стешенка та йде шляхом підтримки ініціатив УІНП, краєзнавців та громадськості, щоб пам'ять про видатного полтавця була збережена в його рідному місті", — сказав Олег Пустовгар.

Учасники засідання затвердили ескіз і місце встановлення меморіальної дошки барельєфного типу. Її запланували розмістити на фасаді наукового ліцею №3 по вул. В'ячеслава Чорновола. Це історична будівля Першої чоловічої гімназії, у якій із 1882-го по 1892 роки навчався Іван Стешенко. Кошти на виготовлення барельєфу на пошану діячів УНР виділені на останній сесії Полтавської міської ради.

Працюватиме над створенням барельєфу полтавський скульптор, член Національної спілки художників України Дмитро Коршунов — автор багатьох пам'ятників і пам'ятних знаків у Полтаві.

 

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.