In memoriam. Помер член Проводу ОУН Омелян Коваль

Сьогодні о 10-й годині ранку, на 99-му році життя, у Львові помер Омелян Коваль — провідний член ОУН(б), політв’язень нацистських концтаборів, активний громадський і політичний діяч.

Про це повідомив на своїй сторінці у "Фейсбуці" історик Микола Посівнич.

Коваль Омелян Васильович народився 24 лютого 1920 року в с. Рахиня, нині Долинського району Івано-Франківської області. Закінчив кооперативні курси Ревізійного союзу українських кооперативів у м. Долині, курси кооперативних плановиків у Львові. Восени 1938 року вступив в ОУН, займався вишколами Юнацтва, мав псевдоніми "Дир" і "Дем’ян".

1 липня 1941 року Омелян Коваль, що був уже референтом пропаганди повітового проводу ОУН, організував проголошення Акта відновлення Української держави в Долині. 15 вересня під час масових арештів націоналістів нацистська спецслужба СД заарештувала його та інших оунівців і кинула до в’язниць на вул. Лонцького у Львові та Монтелюпіх у Кракові.

 Омелян Коваль - в'язень Аушвіца

20 липня 1942 року Коваля етапували до концтабору Аушвіц, де він став в’язнем під № 49730. Разом із ним були відомі діячі ОУН, яких адміністрація табору називала "групою Бандери" — Степан Ленкавський, Юліан Савицький, Петро Мірчук, брати Степана Бандери — Василь і Олекса та ін. Коли Аушвіц евакуювали на захід, Омеляна Коваля відправили в концтабір Маутхаузен, згодом у філії Мельк і Ебензе в Австрії. Він вийшов на волю 6 травня 1945 року.

З 1948 року Омелян Коваль мешкав у Брюсселі (Бельгія). У Лювенському католицькому університеті він здобув ступінь магістра торговельно-консульських наук, навчався на економічному факультеті Українського господарсько-технічного інституту (Західна Німеччина).

 Фото: FB Миколи Посівнича

Омелян Коваль був активним громадським діячем української еміграції в Бельгії та світі. Заснував і в 1951—1963 роках очолив Спілку української молоді в Бельгії. 20 років очолював Центральну управу і Центральну виховну раду СУМ (1958—1978). Був генеральним секретарем Українського допомогового комітету в Бельгії (1951—1987), відтак – його головою (1987—2005).

Коваль також був секретарем (1970—1991) і головою (1991—2006) Головної ради українських громадських організацій Бельгії (ГРУГОБ), одним із президентів Європейського конгресу українців (1992—1995), а згодом і його почесним головою.

1967 року Омелян Коваль був серед співзасновників Світового конгресу українців, довголітнім членом його Ради директорів. Тереновий провідник ОУН(б) в Бельгії, член Проводу Закордонних частин ОУН (з 1957 року), займав посади референта виховного, зовнішньої політики, внутрішньої політики, секретаря Головного проводу. Член Антибільшовицького блоку народів.

Провідник ЗЧ ОУН Ярослав Стецько кооптував Коваля в Українське державне правління (уряду в екзилі) в 1986 році на посаду керівника департаменту внутрішньої політики.

Омелян Коваль показує татуювання з табірним номером, Львів, 2012 рік. Фото: Володимир В'ятрович 

Омелян Коваль успішно займався бізнесом. Протягом 1950—1962 років працював директором кооперативу "Дніпро". У 1962 році заснував видавництва і друкарні, де виходили журнали СУМ "Крилаті", "Авангард", "Вісті" та інша література. До 1985 року Коваль був директором видавництва.

Ніколи не мав громадянства Бельгії, а користувався статусом біженця ООН, згідно з Женевською конвенцією. У 1997 році отримав громадянство незалежної України разом із дружиною Іванною-Катериною Куропась. Влітку 2013-го подружжя оселилося у Львові.

Омелян Коваль велику увагу приділяв вихованню дітей і молоді. Протягом 1992—1995 років він відвідувавав школи й виші у 23-х областях України й поширював ідеї педагога Григорія Ващенка. Виступив співзасновником Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г. Ващенка (1995).

 Подружжя Ковалів: Омелян та Іванна-Катерина (померла 2016 року). Фото: FB Миколи Посівнича

Омелян Коваль — лауреат численних державних, церковних і громадських нагород: орден "За заслуги" ІІІ ступеня (2010), почесний знак св. Юрія від м. Львова (2012), бельгійський королівський орден Леопольда II-го із званням офіцера (2015), орден Володимира Великого від УПЦ КП (2015), орден Свободи (2015). ЦУ СУМ удостоїла Коваля найвищим своїм званням "Витязя".

Був почесним громадянином м. Долини, де 24 вересня 2015 року на його честь перейменували вулицю Валентини Терешкової.

2018 року вийшли спогади Омеляна Коваля "Спомини мого життя. Львів-Auschwitz-Брюссель".

Скаутське братерство Литви та України

На початку ХХ століття уся Литва і значна частина України перебувала під кількасотлітньою російською окупацію. Українцям, до певної міри, пощастило більше, бо частина українських земель входила також і до складу Австро-Угорської імперії, під більш демократичною владою, керованою з Відня австрійським імператором (цісарем). Саме тому український скавтинг зміг організуватись у 1911 році

Капітуляція Петра І, пенсія Кримському хану і боротьба за незалежність України

В 1700 році московити мали обрати нового патріарха. Замість цього Петро І відміняє патріархат і планує стати найвищим цивільним і релігійним лідером країни. Він оголошує себе рятівником християнського світу від ворогів Господа в Османській імперії. Вимагає передати йому ключі від Храму Гробу Господнього та інших святих місць в Єрусалимі. Коли йому це не вдається — він вирішує захопити Константинополь, щоб привласнити місто з витоками православ‘я, підкорити Візантійську імперію і отримати статус «Третього Риму». Мріє отримати титул імператора і бути похованим у Софійському соборі в Константинополі

Ватикан, витоки східної політики та війна в Україні

Католицька Церква свідомо визначила Східну політику, маючи дві можливості: або гостро протиставитися комунізму і «героїчно загинути» на тих землях, або «в динамічно змінній ситуації у світі шукати більш ефективних шляхів, які б привели до кінцевої перемоги»

Балканська скалка Гітлера

Готуючись до нападу на Радянський Союз, Гітлер розраховував убезпечити свої фланги в Південно-Східній Європі шляхом захоплення всього Балканського півострову. З погляду на те, що італійські союзники приносили Гітлеру більше проблем, ніж користі, Німеччина вимушена була допомагати «вступитися» за Муссоліні в Греції, оскільки зрив операції «Барбаросса» був цілком вірогідним. У березні 1941 року на основі договору про вступ Болгарії до «Пакту Трьох держав» на її територію вводяться гітлерівські частини, котрі розпочинають просування безпосередньо до грецького кордону