Визначного члена ОУН Омеляна Коваля поховають у Львові

Українського націоналіста, в’язня концтабору Аушвіц Омеляна Коваля (1920—2019) поховають 23 січня 2019 року на Личаківському кладовищі у Львові.

Про це "Історичній правді" повідомили Центрі досліджень визвольного руху.

 Омелян Коваль

Кажуть, Бог забирає земних людей до себе у дні великих свят, як знак особливої милості.

Людина, яка не просто прожила майже сотню років — а прожила їх в українському ХХ столітті і не споглядаючи, а борючись. Народившись ще перед Першою світовою війною, дитиною ставши свідком боротьби українців за Незалежність у 1918 — 1921 роках, він включився у боротьбу на її наступному етапі.

Був членом Організації Українських Націоналістів, проголошував Акт відновлення Української Держави у містечку Долина. За це опинився спочатку у тюрмі у Львові "на Лонцького", потім у краківський Монтелюпіх.

 Омелян Коваль - в'язень нацистського концтабору Аушвіц

20 липня 1942 року його разом з групою товаришів, серед яких він — наймолодший, привозять в Аушвіц. У місці, яке стало символом фізичного знищення і морального ламання людей, за два з половиною роки він зумів і вижити, і не зламатися.

Навіть пройшовши внутрішню тюрму Аушвіцу, сумнозвісний 11 блок. Після закінчення війни, на еміграції, він здобуває вищу освіту, започатковує власну справу, виступає меценатом, активно працює на благо української громади у Бельгії та інших країнах.

Майже протягом усього свого життя він офіційно залишався людиною зі статусом біженця. Тільки після проголошення незалежності України він звернувся за громадянством тої країни, за чию незалежність боровся різними способами протягом усього свого життя. 3 2013 року він постійно жив на Батьківщині, у Львові.

 Омелян Коваль показує татуювання з табірним номером у стінах колишньої в'язниці  Гестапо і КГБ "Тюрма на Лонцького", де він був ув'язнений у 1941 році.

Фото Володимира В'ятровича, 2012 рік

Усім своїм життям він засвідчив живучість України. Борючись проти двох тоталітаризмів, він побачив падіння обох і пережив обох, ще заставши черговий спалах боротьби проти того ж противника... Багатьом з його покоління Бог не дав дожити такої милості…

....і пошли йому, Господи, Царство Небесне...

Час і місце:

22 січня, 20.00 – парастас у соборі Св. Юра у Львові.

23 січня, 12.00 – чин похорону, Собор Святого Юра, опісля Поле почесних поховань Личаківського цвинтаря.

Читайте також:

In memoriam. Помер член Проводу ОУН Омелян Коваль

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.