На Вінничині відкрили дошку ветерану Армії УНР — досліднику української символіки. ФОТО

29 січня в Літині Вінницької області відкрили меморіальну таблицю уродженцю міста, підполковнику Армії УНР, художнику, геральдисту та письменнику Миколі Битинському.

Подію присвятили Дню героїв Крут, 100-річчю Української революції 1917—1921 років і 125-річчлю від дня народження Битинського, повідомляє Центр історії Вінниці.

Дошку авторства Сергія Колосова встановили на фасаді Літинської середньої загальноосвітньої школи № 2.

 
 

Ініціаторами виступили Центр історії Вінниці у співпраці з Вінницьким історичним товариством за сприяння Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Вінницької обласної державної адміністрації.

 

ДОВІДКА:

Микола Битинський (1893—1972) — сотник армії УНР (підполковник в еміграції). Випускник падгогічного училища, художньо-промислової школи та школи прапорщиків.

Поручник Російської імператорської армії, з 1918 року — на українській службі. На початку 1920-х років — начальник культосвітнього відділу штабу 6-ї стрілецької дивізії Армії УНР.

В еміграції закічнив Український високий педагогічний інститут ім. М. Драгоманова в Чехословаччині. Брав участь в обороні Карпатської України від угорської агресії в 1939 році.

У роки Другої світової війни був вивезений на примусову працю до Німеччини, в останні місяці війни недовго служив у штабі Української національної армії, яка воювала на боці Третього Райху.

Проживаючи в Канаді після війни, написав і проілюстрував численні роботи з історії української символіки та геральдики.

Перший командувач і будівничий Українського флоту: до 150-річчя Михайла Остроградського

Остроградський мав україноцентричні погляди і демонстрував їх як у спілкуванні з німцями, так і з росіянами. Це немало дивувало морських офіцерів-росіян. Білогвардійський адмірал Ненюков, який проїздив тоді через Севастополь, пригадував: «Невелика група офіцерів на чолі з щирим українцем контр-адміралом Остроградським розмовляла українською мовою, та ставилася до росіян як до прийшлих та іноземців».

"В СССР инвалидов нет!..". Як люди з інвалідністю відстоювали свої права в СРСР

Сприйняття інвалідності було різним в кожний історичний період. Радянська парадигма визначала інвалідність як патологію або дефект, який необхідно було виправити. У період правління Леоніда Брежнєва характерним було створення мережі спеціалізованих закладів – будинків-інтернатів та функціонування лікарняно-трудових експертних комісій. Ці структури як раз-таки й мали повернути людину з інвалідністю до «нормального» життя через відновлення спроможності до праці.

Карабах 1988 – 2020: як не заплутатися у районах та назвах населених пунктів

Осіння війна 2020 року привернула увагу всього світу до Нагірного Карабаху. Вірмено-азербайджанський конфлікт там триває вже три десятиліття.Однак остання ескалація кардинально змінила контури лінії зіткнення, призвела до істотних політичних наслідків. Ми мали нагоду спостерігати азербайджанський наступ у режимі реального часу. Протягом короткого часу оглядачі опанували назви населених пунктів та районів, ознайомилися із ландшафтом і транспортною інфраструктурою регіону.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.