Спецпроект

На місці Гути Пеняцької проведуть пошуково-дослідницькі роботи

Цього року на місці колишнього польського села Гута Пеняцька на Львівщині проведуть пошуково-дослідницькі роботи. Це дозволить встановити кількість загиблих під час каральної операції 28 лютого 1944 року мешканців.

Дослідження проводитиме комунальне підприємство Львівської обласної ради "Доля", яке 4 лютого 2019 року отримало відповідний дозвіл від Міністерства культури України, ідеться в матеріалі Радіо "Свобода".

"Сьогодні це територія Голубицької сільради. Про необхідність дослідити місце вбивств говорили з польською стороною ще у 2017 році. Але від часу знищення українського пам’ятника у Грушовичах у Польщі, у квітні 2017 року, від Польщі не було звернень до міжвідомчої комісії щодо пошукових робіт. Ми плануємо цього року провести дослідження. За інформацією місцевих мешканців і досліджень українських істориків, пам’ятник у Гуті Пеняцькій стоїть на символічному місці. А останки можуть бути за 100-200 метрів від нього. Однозначно, що там буде суттєво менша кількість останків, аніж за польською версією. Хоча кажуть, що люди були спалені, але мають бути обгорілі кістки і скелетовані залишки", — каже в коментарі Радіо Свобода Святослав Шеремета, директор підприємства "Доля", секретар Державної міжвідомчої комісії у справах пам’яті учасників жертв війни та політичних репресій

На його думку, польська сторона грає в політичну арифметику, завищуючи число жертв, оскільки відомо, що Гута Пеняцька була базою для Армії Крайової і червоних партизанів. "У зверненні Анджея Дуди мовиться про загиблих мирних мешканців. Так вони були, але неправда, що лише одні мирні мешканці", — додає Шеремета.

Коли саме проведуть пошукові роботи у колишній Гуті Пеняцькій, наразі невідомо.

Нагадаємо, в неділю, 24 лютого, на місці колишнього села Гута Пеняцька, нині в Бродівському районі Львівської області, відбулися жалобні заходи в пам’ять про польських мешканців – жертв каральної акції нацистів. 

25 лютого Міністерство закордонних справ України отримало ноту від Посольства Республіки Польща в Києві щодо інформаційної таблиці біля меморіалу в Гуті Пеняцькій. На думку польської сторони, напис на таблиці є "прикладом спроби релятивізації трагічних подій у Гуті Пеняцькій і містить фальшиву інформацію про перебіг злочину з 1944 року".

Польські високопосадовці публічно звинувачують у виконанні цього злочину дивізію військ СС "Галичина" та Українську повстанську армію. Зокрема, це озвучив президент РП Анджей Дуда вустами свого міністра Адама Квятковського під час заходів у Гуті Пеняцькій.  

Натомість, як випливає з висновків слідства Інституту національної пам’яті Республіки Польща, так і деяких українських істориків, знищення села Гута Пеняцька 28 лютого 1944 року відбулося внаслідок каральної акції, організованої нацистською окупаційною владою.

Тоді загинуло, за різними даними, від 700 до 1200 мешканців Гути Пеняцької та навколишніх сіл, які ховалися в селі. Врятуватися вдалося близько 160 особам. У вогні згоріло 172 господарства.

Читайте також:

Що сталося у Гуті Пеняцькій. Висновки польського слідства

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.