Посольство України в Польщі вшанувало жертв польсько-українського конфлікту. ФОТО

Посол України в Польщі Андрій Дещиця та інші представники дипломатичної установи вшанували сьогодні пам’ять жертв польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни.

Українські дипломати поклали квіти та запалили лампадки біля пам’ятника Волинської трагедії, який розташований на Старому Жолібожі в Варшаві, повідомляє газета Об'єднання українців у Польщі "Наше слово".

"Вшанування поляків, українців та представників інших національнстей, які стали жертвами цих трагічних подій є важливе для того, щоб це не повторилися", – сказав посол України.

Дипломат зазаначив, що перш за все ми повинні пам’ятати про молитву, адже важливо віддати шану загиблим.

"Ми живемо у такий час, коли посилюються ці агресивні рухи. Очевидно, ми це добре відчуваємо в Україні, коли нас атакує Росія і тому мусимо робити все, щоб зберегти мир, спокій при цьому пам’ятаючи про минуле", – додав Андрій Дещиця.

Раніше дипломати взяли участь в службі Божій, що відбулася в Соборі Війська Польського у Варшаві.

Нагадаємо, що польський Сенат (верхня палата парламенту) у 2016 році прийняв постанову щодо визначення Волинської трагедії як "геноциду" і встановлення 11 липня днем пам’яті за його жертвами. 

Частина українських істориків вважає, що в 1942-1947 роках точилася Друга польсько-українська війна в рамках Другої світової війни. Війна йшла за українські території, які до 1939 року входили до складу Польщі (Холмщину, Надсяння, Волинь, Галичину), на яких українці хотіли створити власну державу, а поляки бажали відновлення довоєнних кордонів.

Проте питання кордонів вирішилося після Другої світової без участі українців і поляків, після чого комуністична влада Радянського Союзу та Польщі силоміць змінила етнічну конфігурацію західноукраїнських та східнопольських територій.

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.