Бронзовий пам’ятник Леніну продали як «металобрухт» за 500 тисяч гривень

На Дніпропетровщині з електронного аукціону продали пам’ятник Леніну, демонтований у Жовтих Водах 2014 року. Інформація про це розміщена на сайті аукціону.

Скульптура, виготовлена з литої бронзи вагою 6 тонн, була продана як металобрух, за ціною 500 тисяч гивень. Початкова вартість складала 385 875 гривень. В аукціоні взяли участь чотири учасники, їхні дані не розголошуються, повідомляє українська редакція "Радіо Свобода".

Пам'ятник Леніну в Жовтих Водах на Дніпропетровщині демонтували в 2014 році (фото ілюстративне)
Пам'ятник Леніну в Жовтих Водах на Дніпропетровщині демонтували в 2014 році (фото ілюстративне)
Фото: AFP

Водночас головний бухгалтер КП "ВЖРЕО" Жовтоводської міської ради Олена Пузирей підтвердила, що скульптура була виставлена на торги через борги підприємства у сплаті податків.

Продавцем був відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, який наклав арешт на майно комунального підприємства "ВЖРЕО".

"Через борги був накладений арешт на частину майна, яке не використовується в господарській діяльності підприємства, це, зокрема, ця скульптура, пожежна машина і ще кілька позицій. Виконавча служба приїхала й описала це майно.

У нас арештовані рахунки, борги із виплати зарплати працівникам, борги зі сплати податків – все через те, що тарифи на послуги підприємства не були відкориговані", – сказала Олена Пузирей.

За словами головного бухгалтера, увесь час з моменту демонтажу пам'ятника скульптура зберігалась на території комунального підприємства й перебуває в гарному стані.

В мерії Жовтих Вод заявляють, що оскаржуватимуть рішення про виставлення пам'ятника на торги в суді, адже скульптура "не належить комунальному підприємству й має культурно-історичну цінність".

Довідково. У лютому 2014 року під час всеукраїнського "ленінопаду" пам'ятник Леніну в Жовтих Водах був демонтований, згідно з рішенням міської ради. Депутати міськради також вирішили передати об'єкт на зберігання КП "ВЖРЕО" Жовтоводської міськради.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.