Ройтбурда остаточно поновили на посаді директора музею

Звільнення українського художника Олександра Ройтбурда з посади директора Одеського художнього музею 4 вересня 2019 року було незаконним. Таке рішення ухвалив суддя Приморського районного суду Одеси Денис Донцов.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

 

"Позовну вимогу задовольнити частково – визнати незаконним і скасувати рішення обласної ради. Часткове задоволення пов'язане із тим, що позивач продовжував виконувати свої обов'язки", – наголосив суддя.

"Я не хочу війн із обласною радою, я хочу, щоб воно (рішення – ред.) стало підставою для встановлення нормальних робочих відносин", – заявив Ройтбурд після оголошення рішення.

Судове засідання неодноразово переносили через неявку представників юридичного управління обласної ради. На засідання 10 лютого обласна рада відправила заступника начальника юридичного управління облради Олександра Сосніна.


Нагадуємо, що рішення про звільнення Ройтбурда з посади директора музею було ухвалене голосуванням Одеської обласної ради, проте художник продовжував фактично виконувати свої обов'язки.

Він також одразу заявив, що оскаржуватиме звільнення в суді та назвав його "реваншем ідіотизму". Обласна державна адміністрація також не стала розривати контракт із художником. У жовтні 2019 року міністерство культури, молоді та спорту назвало рішення про звільнення безпідставним.

Художника звільнили з другої спроби – перша відбулася ще 16 серпня 2019 року. Тоді питання внесли в попередній порядок денний, але пізніше його звідти прибрали.

Ройтбурд переміг у конкурсі на посаду директора Одеського художнього музею 6 грудня 2017 року. 19 березня 2018 року голова облдержадміністрації підписав п'ятирічний контракт із Ройтбурдом, призначивши його директором музею. Кандидатуру художника тоді не підтримала обласна рада.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.