В Одесі демонтували останній барельєф Жукова. ВІДЕО

Активісти патріотичних організацій Одеси демонтували, 4 лютого, барельєф маршала Жукова з будівлі університетського гуртожитку на вул. Новосельського. Представники Українського інституту національної пам'яті засвідчили, що при цьому не було порушень законності.

Про демонтаж барельєфа повідомило Південне відділення УІНП на своїй сторінці у Facebook.

 

"Сьогодні демонтовано з будівлі гуртожитку №2 Одеського національного університету імені Мечникова (Новосельського, 64) останній у місті барельєф маршалу Радянського Союзу Георгію Жукову", - йдеться в повідомленні.

Зазначається, що "представники УІНП на місці засвідчили громадськості і поліції, що роботи з демонтажу виконані цілком в правовому полі, оскільки барельєфи, пам'ятні знаки, пов'язані з діячами Комуністичної партії Радянського Союзу, а цим критеріям відповідає постать Жукова, підлягають обов'язковому демонтажу".

Протягом попередніх п'яти років громадські активісти неодноразово зверталась до органів місцевого самоврядування з вимогами виконати вимоги закону про декомунізацію, однак безрезультатно.

Адміністрація університету ім. Мечникова дозволила роботи, оскільки барельєф на балансі цього будинку не перебував, а будинкоутримувачем є саме університет.


Нагадуємо, що три місяці тому, наприкінці жовтня, було також демонтовано барельєф Жукову на будівлі військкомату на розі вулиць Канатної та Пироговської. На його місці планують встановити меморіальну дошку з іменами одеситів, які віддали життя за суверенітет України у боях на Донбасі.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.