CКУ закликає світ визнати геноцидом депортацію кримськотатарського народу 1944 року

Світовий конґрес українців (СКУ) вшановує невинних жертв депортації кримськотатарського народу 1944 року та підтримує звернення Меджлісу кримськотатарського народу до ООН з закликом визнати цей акт тоталітарного радянського режиму геноцидом.

Про це йдеться у заяві на сайті СКУ.

 

"Сьогодні ми вшановуємо пам'ять кримських татар, безвинно загиблих внаслідок насильницького виселення з рідної землі радянською владою.

Зараз Російська Федерація продовжує цю політику пригноблення й насилля, окупувавши Крим та відкрито переслідуючи кримськотатарський народ, спаплюживши людські права й свободи.

Світовий конґрес українців закликає світове співтовариство віддати шану жертвам жахливого злочину тоталітарного комуністичного режиму та визнати події 1944 року геноцидом кримськотатарського народу", - заявив президент СКУ Павло Ґрод.

Він додав: "Водночас, світ не може допустити повторення болючих уроків історії. Ми закликаємо до посилення тиску на Російську Федерацію аж до повної деокупації Криму та Донбасу та звільнення політичних в'язнів".

В СКУ нагадали, що 76 років тому, 18 травня, радянська влада розпочала заздалегідь сплановану депортацію з Криму близько 200 тисяч етнічних кримських татар, більшість яких становили жінки, діти та люди старшого віку.

Майже половина з них загинула під час насильницького переселення та від голоду, хвороб, тортур і каторжних робіт на засланні, у безлюдних районах Центральної Азії. Разом з цим у Криму було знищено матеріальну й духовну спадщину кримських татар, закрито бібліотеки, школи і мечеті та змінено тисячі історичних назв.

У 2019 р. Меджліс кримськотатарського народу направив звернення до парламентів та урядів держав з закликом визнати геноцидом депортацію кримськотатарського народу.

"Світовий конґрес українців підтримує це звернення та вітає заяву Сейму Латвії щодо вшанування жертв депортації 1944 року, підтримки політики невизнання незаконної анексії Криму, та визнання депортації кримських татар 1944 року геноцидом", - йдеться у заяві.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.