Як 200 років російської пропаганди вбили багатовікову спільну історію українців та кримських татар

“Хитрі мусульмани, які лише й хочуть Вас обдурити, забрати ваших жінок і худобу, пограбувати вашу землю, щоб продати в Османській імперії”. Саме такий збірний образ кримського татарина пропагований в українську свідомість вже протягом двохсот років. Чому пропагований? Нумо з’ясуймо.

 
Малюнок Олександра Міхнушева

Повернемося до історичного періоду Гетьманщина-Кримське ханство-Московія. Які стосунки між ними? Якщо козаки були сусідами, з якими було важко домовитись, чи виконувати домовленості довгий час через ряд факторів, то Московія завжди сама залишалася васалом Кримського ханства. До 1700 року вона стабільно платила податки в казну кримського хана. Але про це – згодом.

Коли ми звертаємось до історії, то двоякі взаємини Кримського ханства і України дуже тісно пов'язані історичним минулим. Це не лише війна, політика, економіка, культура, це дуже схожа система відносин — те ж саме широке управління, схожа господарська структура, схожість поглядів на основних питаннях майнового міжнародного права.

І звичайно ж, це культурна і психологічна близькість жителів Криму і України. У них — однакова ментальність у війнах, бо на генетику українців і кримських татар вплинули одні і ті ж народи, племінні союзи — скіфи, кипчаки.

Яскравими прикладами співпраці може бути похід кримського хана Мухаммеда Гірея І на Москву у 1521 році, коли до нього проявили бажання приєднається козаки на чолі з козацьким старостою Остафієм Дашкевичем. І цей похід був дуже вдалим.

Неможливо не згадати також знаменний 1624 рік, коли козаки дійсно допомогли кримському хану Мухаммеду Гіраю ІІІ і його братові Шагіну Гіраю в протистоянні проти угруповання османської імперії в Криму.

І козаки взяли участь на боці кримських татар, і вони відстояли свої права. А вже взимку 24 грудня 1624 року в Запорізькій Січі був укладений Перший письмовий союз Дорошенка, який став на бік Мухаммеда Гірея ІІІ. Це було цілком обґрунтовано.

Рік по тому вже гетьман Каленик Андріевич підписав такий договір. З того часу можна вважати, що почалась сусідська взаємопідтримка і допомога. І вже в 30-х роках XVII століття хан дав указ про те, що він дозволяв приймати до лав кінноти козаків Січі, коли Кримське ханство повинне було здійснити похід.

 
Каленик Андріевич

І тут ми повертаємося до Московії, яка до 1700 року стабільно платила податки кримському хану. І ось якраз таки у XVIII столітті, коли Російська Імперія почала вже вести свою політику "сусідства", почався розвиток військової справи і почалась міфотворчість і фальсифікації.

Тобто, в цей період в історичних документах вперше починає відстежуватися наратив, що кримські татари — це насправді монголи, які прийшли в ХІІІ столітті до Криму. Абсолютно ігноруючи процеси етногенезу, підробляли документи і підтасовували факти.

Нагадую, що в той період Кримське ханство і Гетьманщина були дружні, їх відносини були скріплені партнерськими договорами і документами, і їх налагоджене сусідство напряму загрожувало цілісності кордонів і земель Московії.

Тому дуже логічно, що у XVIII столітті, в епоху Катерини, трапився розквіт процесів фальсифікації(як зараз науково доведено) і підроблені документи стверджують, що саме московити та люди з Московії були в Криму мало не з раннього Середньовіччя.

Сьогодні Росія – спадкоємиця тієї самої Московії, Російської Імперії, СРСР, і веде свою інформаційну політику, а потім захоплює чужі території (згадаймо окупацію Криму). І зараз вона знову діє звичними інструментами, щоб розділити сусідів, народи, яких пов'язувала тісна історія, щоб забути минуле і знову говорити про образ "злого ворога кримського татарина, який нічого доброго не може принести в Україну".

Ця політика так само пов'язана з "добрим старшим братом", який завжди захищає всіх від всіх, і робить це лише у тих випадках, коли йому це стратегічно вигідно.

Я думаю, кримськотатарському та українському народам потрібно зробити висновки з нашої історії і приділити пильну увагу розвінчанню міфу. Це наш єдиний шанс вберегти нашу культуру і захиститися від сусіда-загарбника.

 

Цього року в Україні стартував унікальний культурно-мистецький проєкт "Шлях/Yol", який покликаний відродити знання про кримськотатарські культуру, традиції, історію, мистецтво, освіту та релігію.

Антон Дробович: На захист Чайковського від маразматиків та Національної музичної академії від ганьби

Музакадемія точно має носити якусь іншу назву. Назву яка відсилатиме до власної історії, мелосу і музичної традиції, а не за інерцією тягнутиме рішення сталінських комуністів

Меланія Подоляк: Ми і це переживемо. І переможемо

Світ потурав тиранам і вбивцям, не визнавав самобутності, заплющував очі. Зараз розвиднюється. Але для цього треба були ракети по наших містах, геноцид, і неосяжні, нескінченні жертви. Століттями в центрі Європи системно викошують найсміливіших, які несуть на прапорі те, про що цивілізований світ, таке враження, тільки на папері вміє писати. Ми і це переживемо, і переможемо. Просто ніхто ніколи НАСПРАВДІ не зрозуміє, що сталось. Як і раніше не розуміли

Сергій Громенко: План Д10: як назавжди перемогти Росію

Нинішня російсько-українська війна – не випадковість. І мало хто вірить, що Росія просто так вгамує свої апетити. Правда полягає в тому, що простого виведення російських військ з України недостатньо. Щоб покоління наших дітей не пережило війну вдруге – нам потрібно назавжди перемогти Росію

Юрій Гудименко: Si vis pacem, para bellum

Війна точно буде ще. Може, за рік. Може, за сто. Але буде неодмінно. І до неї треба бути готовим щохвилини. Щосекунди. Всім. Що треба робити? Бути готовим. Мати армію сильнішу, ніж у них. Мати зброю краще, ніж у них. Мати розвідку краще, ніж у них. Мати економіку, мати науку, і головне – мати розуміння, що ти у небезпеці постійно. Si vis pacem, para bellum