Як 200 років російської пропаганди вбили багатовікову спільну історію українців та кримських татар

“Хитрі мусульмани, які лише й хочуть Вас обдурити, забрати ваших жінок і худобу, пограбувати вашу землю, щоб продати в Османській імперії”. Саме такий збірний образ кримського татарина пропагований в українську свідомість вже протягом двохсот років. Чому пропагований? Нумо з’ясуймо.

 
Малюнок Олександра Міхнушева

Повернемося до історичного періоду Гетьманщина-Кримське ханство-Московія. Які стосунки між ними? Якщо козаки були сусідами, з якими було важко домовитись, чи виконувати домовленості довгий час через ряд факторів, то Московія завжди сама залишалася васалом Кримського ханства. До 1700 року вона стабільно платила податки в казну кримського хана. Але про це – згодом.

Коли ми звертаємось до історії, то двоякі взаємини Кримського ханства і України дуже тісно пов'язані історичним минулим. Це не лише війна, політика, економіка, культура, це дуже схожа система відносин — те ж саме широке управління, схожа господарська структура, схожість поглядів на основних питаннях майнового міжнародного права.

І звичайно ж, це культурна і психологічна близькість жителів Криму і України. У них — однакова ментальність у війнах, бо на генетику українців і кримських татар вплинули одні і ті ж народи, племінні союзи — скіфи, кипчаки.

Яскравими прикладами співпраці може бути похід кримського хана Мухаммеда Гірея І на Москву у 1521 році, коли до нього проявили бажання приєднається козаки на чолі з козацьким старостою Остафієм Дашкевичем. І цей похід був дуже вдалим.

Неможливо не згадати також знаменний 1624 рік, коли козаки дійсно допомогли кримському хану Мухаммеду Гіраю ІІІ і його братові Шагіну Гіраю в протистоянні проти угруповання османської імперії в Криму.

І козаки взяли участь на боці кримських татар, і вони відстояли свої права. А вже взимку 24 грудня 1624 року в Запорізькій Січі був укладений Перший письмовий союз Дорошенка, який став на бік Мухаммеда Гірея ІІІ. Це було цілком обґрунтовано.

Рік по тому вже гетьман Каленик Андріевич підписав такий договір. З того часу можна вважати, що почалась сусідська взаємопідтримка і допомога. І вже в 30-х роках XVII століття хан дав указ про те, що він дозволяв приймати до лав кінноти козаків Січі, коли Кримське ханство повинне було здійснити похід.

 
Каленик Андріевич

І тут ми повертаємося до Московії, яка до 1700 року стабільно платила податки кримському хану. І ось якраз таки у XVIII столітті, коли Російська Імперія почала вже вести свою політику "сусідства", почався розвиток військової справи і почалась міфотворчість і фальсифікації.

Тобто, в цей період в історичних документах вперше починає відстежуватися наратив, що кримські татари — це насправді монголи, які прийшли в ХІІІ столітті до Криму. Абсолютно ігноруючи процеси етногенезу, підробляли документи і підтасовували факти.

Нагадую, що в той період Кримське ханство і Гетьманщина були дружні, їх відносини були скріплені партнерськими договорами і документами, і їх налагоджене сусідство напряму загрожувало цілісності кордонів і земель Московії.

Тому дуже логічно, що у XVIII столітті, в епоху Катерини, трапився розквіт процесів фальсифікації(як зараз науково доведено) і підроблені документи стверджують, що саме московити та люди з Московії були в Криму мало не з раннього Середньовіччя.

Сьогодні Росія – спадкоємиця тієї самої Московії, Російської Імперії, СРСР, і веде свою інформаційну політику, а потім захоплює чужі території (згадаймо окупацію Криму). І зараз вона знову діє звичними інструментами, щоб розділити сусідів, народи, яких пов'язувала тісна історія, щоб забути минуле і знову говорити про образ "злого ворога кримського татарина, який нічого доброго не може принести в Україну".

Ця політика так само пов'язана з "добрим старшим братом", який завжди захищає всіх від всіх, і робить це лише у тих випадках, коли йому це стратегічно вигідно.

Я думаю, кримськотатарському та українському народам потрібно зробити висновки з нашої історії і приділити пильну увагу розвінчанню міфу. Це наш єдиний шанс вберегти нашу культуру і захиститися від сусіда-загарбника.

 

Цього року в Україні стартував унікальний культурно-мистецький проєкт "Шлях/Yol", який покликаний відродити знання про кримськотатарські культуру, традиції, історію, мистецтво, освіту та релігію.

Юрій Юзич: "Свідомо залишився, щоб боротися й загинути"

Ім’я генерала УПА тепер носитиме 31 окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького. Генерала Ступницького, який боровся із московськими окупантами в Армії УНР і з весни 1943 знову на Волині, який загинув у лавах УПА. Який попри те, що більше двох десятиліть прожив під польською владою — не прийняв чужого громадянства. Мав можливість виїхати за кордон, але свідомо залишився в УПА, щоб боротись і — якщо потрібно — загинути.

Микола Тимошик: 100 літ колишній каторжанці ГУЛАГу лондонці Іванці Мащак

Сто літ тому 11 липня 1925 року в родині греко-католицького священника на Сокальщині народилася Іванка Мащак (Пшепюрська). Колишня зв'язкова ОУН-УПА, багатолітня каторжанка сталінських таборів ГУЛАУ на Колимі.

Соломія Бобровська : Історію не можна переписати, її необхідно чесно осмислювати

Сьогодні поляки на національному рівні вшановують жертв Волинської трагедії - складної сторінки нашої спільної історії, яка продовжує розділяти Київ та Варшаву.

: Заява МЗС України щодо трагічних сторінок в історії українсько-польських відносин

Напередодні дня, коли Республіка Польща вшановує пам'ять жертв Волинської трагедії, Україна розділяє біль і скорботу польського народу. Водночас ми не забуваємо про численних українців, які стали невинними жертвами міжетнічного насильства, політичних репресій та депортацій на території Польщі. Україна вшановує пам'ять усіх загиблих незалежно від їхньої національності, релігії чи місця поховання.