Спецпроект

У Києві з'явиться вулиця Ґарета Джонса – журналіста, що розповів світу про Голодомор

30 липня на пленарному засіданні Київради депутати підтримали найменування проєктного провулку на честь журналіста Ґарета Джонса.

Про це повідомляє прес-служба Київради.

 

У Шевченківському районі столиці з'явиться провулок, який носитиме ім'я британського журналіста Ґарета Джонса (досі провулок Проєктний 13120). Він був одним із перших західних кореспондентів, які своїми публікаціями донесли світові правду про Голодомор мільйонів людей в Україні у 1932-1933 роках.

29 березня 1933-го Гарет Джонс скликав у Берліні прес-конференцію, на якій вперше публічно заявив про катастрофічний голод в Україні. Прес-реліз передрукували провідні світові видання, зокрема New York Evening Post та Manchester Guardian.

Ідею перейменування підтримали 104 особи, лише двоє проголосували проти. Громадське обговорення відбувалося на сайті КМДА з 19 березня по 19 травня 2019 року.


Також депутати перейменували:


вулицю Димитрова на честь українського художника Никифора Дровняка (Деснянський район);


площу між вулицями Євгена Сверстюка та Раїси Окіпної назвали ім'ям Сергія Набоки (Дніпровський район). Це український журналіст, правозахистик та дисидент.


Київрада присвоїла нові назви низці безіменних вулиць та провулків:


1) Безіменний провулок з проєктною назвою "провулок Островського" назвали на честь видатного українського поета Якова Щоголева (Дарницький район).


2) Проєктний провулок 13115 перейменовано на провулок Милославський (Деснянський район).


3) Вулицю проєктну 12637 – на вулицю Куричівську (Деснянський район).


4) Вулицю проєктну 12638 – на вулицю Ковпитську (Деснянський район).


5) Вулицю проєктну 13059 – на вулицю Стигольську (Деснянський район).


6) Вулицю проєктну 12639 – на вулицю Помильську (Деснянський район).


7) Вулицю проєктну 13079 – на вулицю Пляхівську (Деснянський район).


8) Провулок без назви від вулиці Любомирівської до тупика – на провулок Парашутистів (Святошинський район).

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну