Спецпроект

У Києві з'явиться вулиця Ґарета Джонса – журналіста, що розповів світу про Голодомор

30 липня на пленарному засіданні Київради депутати підтримали найменування проєктного провулку на честь журналіста Ґарета Джонса.

Про це повідомляє прес-служба Київради.

 

У Шевченківському районі столиці з'явиться провулок, який носитиме ім'я британського журналіста Ґарета Джонса (досі провулок Проєктний 13120). Він був одним із перших західних кореспондентів, які своїми публікаціями донесли світові правду про Голодомор мільйонів людей в Україні у 1932-1933 роках.

29 березня 1933-го Гарет Джонс скликав у Берліні прес-конференцію, на якій вперше публічно заявив про катастрофічний голод в Україні. Прес-реліз передрукували провідні світові видання, зокрема New York Evening Post та Manchester Guardian.

Ідею перейменування підтримали 104 особи, лише двоє проголосували проти. Громадське обговорення відбувалося на сайті КМДА з 19 березня по 19 травня 2019 року.


Також депутати перейменували:


вулицю Димитрова на честь українського художника Никифора Дровняка (Деснянський район);


площу між вулицями Євгена Сверстюка та Раїси Окіпної назвали ім'ям Сергія Набоки (Дніпровський район). Це український журналіст, правозахистик та дисидент.


Київрада присвоїла нові назви низці безіменних вулиць та провулків:


1) Безіменний провулок з проєктною назвою "провулок Островського" назвали на честь видатного українського поета Якова Щоголева (Дарницький район).


2) Проєктний провулок 13115 перейменовано на провулок Милославський (Деснянський район).


3) Вулицю проєктну 12637 – на вулицю Куричівську (Деснянський район).


4) Вулицю проєктну 12638 – на вулицю Ковпитську (Деснянський район).


5) Вулицю проєктну 13059 – на вулицю Стигольську (Деснянський район).


6) Вулицю проєктну 12639 – на вулицю Помильську (Деснянський район).


7) Вулицю проєктну 13079 – на вулицю Пляхівську (Деснянський район).


8) Провулок без назви від вулиці Любомирівської до тупика – на провулок Парашутистів (Святошинський район).

Голодомор в історичній пам’яті української молоді: на прикладі студентів ЗВО м. Дніпро

Голодомор в українську етнічну, національну історичну пам'ять активно почав входити вже з кінця 1980-х рр. Але цей процес, насамперед, торкався і дієво впливав на формування світоглядних настанов порівняно незначної кількості населення України. Передусім людей, які і так мали виразну національну орієнтацію. Значення Голодомору як символу, певного світоглядного «лакмусового папірця» посилюється в умовах фактичної російсько-української війни. Тому питання про ступінь поінформованості щодо даної історичної події, сприйняття (або не сприйняття) її як геноциду і спільної об’єднавчої вісі української історії, мають вагому значимість і актуальність.

Свята Маргарита Шотландська. Англійська Троянда з українським корінням

Вона народилася і жила у часи Середньовіччя. Завдяки їй русинська (українська) кров і сьогодні тече у венах представників аристократичних, монарших родів Великої Британії, поєднавши собою англосакську династію та рід київського князя Ярослава Мудрого.

Геноцид поза цифрами: фальсифікація інформації про Голодомор

Пильна увага українського суспільства прикута до неприємної ситуації навколо Національного музею Голодомору-геноциду. Теперішнє керівництво однієї з найважливіших інституцій національної пам’яті вдалося до фальсифікацій та дискредитації тематики Голодомору, що найбільш промовисто виявилося у виданій восени 2021 Музеєм книзі «Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань". Текст книги ставить під сумнів ще й фаховість підписантів розміщених там експертиз та їхню здатність до наукового аналізу. Наразі наукова спільнота й громадськість продовжують бити на сполох, звертаючи увагу суспільства та влади на серйозну проблему.

Коротка історія шкільного харчування в Україні: від УРСР до сьогодення

Щороку у вересні батьки вкотре ведуть своїх дітей до школи: хтось, очікуючи на урочисту лінійку, у святковому одязі, а хтось – у буденних джинсах. Не секрет, що шкільна система освіти нині не відповідає потребам часу, і її всіляко намагаються реформувати. Тому в одних школах – віршики та квіточки, а в інших – жодних урочистостей. Як відомо, окрім отримання знань, участі в розвагах, набуття навиків соціалізації та стресостійкості, учні, щодня перебуваючи в освітньому просторі навчального закладу, також вживають їжу. Але мало хто знає історію становлення системи шкільного харчування в Україні, що та як смакувало українським школярам у минулому й смакує сьогодні.