Кияни пропонують перейменувати на честь Патона дві вулиці та проспект

Кияни запропонували перейменувати кілька вулиць на честь видатного українського вченого Бориса Патона, який помер 19 серпня. Аж три відповідних петиції з’явилися на сайті Київради.

Про це повідомляє Big Kyiv.

 

Зокрема, у першій петиції, автором якої є Силаєв Дмитро, пропонується перейменувати на честь Патона вулицю Московську у центрі міста.

"Вулиця Московська (метро Арсенальна) підійде для цих вимог: назва столиці держави агресора в Києві не має лунати, а Борис Євгенович поважний та відомий на весь світ українець", – йдеться в документі.

У другій петиції Володимира Костюка, на честь Бориса Патона пропонується перейменувати вулицю Ділову поруч з Інститутом електрозварювання, який носить ім'я батька Бориса Патона – вченого Євгена Патона.

"До сих пір в Києві немає вулиці на честь киянина Бориса Євгеновича Патона. Людина – легенда… Вважаю за необхідне увічнити пам'ять геніального вченого", – написав Костюк.

Крім того, у третій петиції (автор Домашевський Олег) пропонується перейменувати проспект Правди, який з'єднується з вулицею Западинською провулком Є. Патона. На думку автора ініціативи, біля мосту Патона вже усі вулиці перейменовані, тому доцільніше назвати на честь Бориса Патона проспект на Виноградарі.

"Вул. Московську на Печерську найменовувати на честь академіка недоречно, бо є дуже багато історичних осіб минулих століть і тисячоліть, більшою мірою пов'язаних з Печерськом, ніж академік.

Також не варто чіпати вулицю Ділову, якій лише недавно повернено історичну назву. На честь Бориса Патона пропоную перейменувати нинішній проспект Правди.

Бажано, щоб провулок і проспект на честь батька і сина були поруч, бо коли проїзди зі схожими назвами знаходяться в різних частинах міста (як було з вул. Лебедєва) або ж навіть близько одна від одної, але мають однаковий статус (як було з вул. М. і Ю. Коцюбинських), виникає плутанина", – уточнюється в петиції.

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».