Голова Держархіву за особисті гроші викупив цінні документи та передав їх до архіву

Списаний у радянський час історичний документ чільник Державної архівної служби Анатолій Хромов викупив на інтернет-аукціоні за 1100 гривень

Повернені в архів історичні документи – це архівна справа Волинської казенної палати 1899 року "О взыскании с Якова Чирко 1 руб. гербового штрафа" на 10 аркушах.

До 1959 року вона зберігалась в фонді №118 Житомирського обласного архіву, але в рамках так званих "макулатурних кампаній" радянські архівісти провели "експертизу" і виключили цю культурну пам'ятку з архівного фонду. Справу, як і сотні інших цього періоду, виділили до знищення. Точно невідомо, чому вона не потрапила "в утиль", але через 61 рік справа з'явилась на одному з інтернет-аукціонів.

Запис цієї справи у описі з позначкою
Запис цієї справи у описі з позначкою "вибула"

"Чиннне архівне законодавство містить доволі декларативні норми та окремі колізії щодо процедури повернення таких справ в Національний архівний фонд. Тому я вирішив власним коштом викупити цю справу та за актом дарування повернути архівні документи в Державний архів Житомирської області. Роблю це публічно, бо підтримую думку відомого уродженця Одещини - мецената та громадсьуого діяча Євгена Чикаленка (1861-1929): "Мало любити Україну до глибини душі, треба любити її до глибини кишені".

Закликаю керівників державних архівів, користувачів та добросовісних антикварів - зробити свій внесок в поповнення Національного архівного фонду України" – зазначив у фейсбук-дописі Анатолій Хромов.

 

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».