Поліція не бачить порушень у комуністичній символіці на фасаді заводу у Миколаєві

Правоохоронці не вбачають ознак правопорушення через "відсутній умисел" при використанні символіки

Про це повідомляє NikLife/

Станом на кінець листопада 2020 року на стінах "Чорноморського суднобудівного заводу" в Миколаєві все ще можна побачити чотири великі копії радянських нагород, наявних в "скарбничці" заводу. Це два Ордена Леніна, Орден Жовтневої Революції і Орден Трудового Червоного Прапора УРСР.

 

У 2017 році Чорноморський Суднобудівний Завод прикрив радянську символіку брезентом, не бажаючи суперечити законодавству, проте не демонтував її через брак коштів. Нещодавно брезент був знятий. 

Поліція надала коментар виданню NikLife з цього приводу. Правоохоронці не вбачають ознак правопорушення через "відсутній умисел" при використанні символіки.

"Заборона не поширюється на використання символіки комуністичного тоталітарного режиму на державних нагородах, ювілейних медалях тощо до 1991 року. Ці нагороди завод отримав за свої заслуги. Умисла тут немає. Тож, слідство тут не вбачає ознак кримінального правопорушення", - зазначено у відповіді на запит.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".