Німеччина має відмовитись від подвійних стандартів у питанні історичної пам’яті – посол України

Подвійні стандарти в підходах до вшанування пам’яті жертв нацистського режиму є хибними, так само як намагання декого посварити Україну та Польщу в цьому питанні.

Про це в коментарі Укрінформу заявив посол України в ФРН Андрій Мельник, коментуючи статтю у впливовому німецькому журналі DerSpiegel.

 

"Доводиться констатувати, що вибірковий підхід Бундестагу до надзвичайно чутливих питань історичної пам'яті несе у собі великі небезпеки. Адже у багатьох складається враження, що до жертв Другої світової війни на практиці можна застосовувати подвійні стандарти, що одні нації, мовляв, заслуговують на окремий меморіал, а інші – ні. Цього за жодних обставин не можна допустити", - зазначив Мельник.

Україна, запевнив дипломат, всіляко вітає наміри німецького політикуму і суспільства продовжити опрацювання темних сторінок історії, насамперед злочинів нацизму у Східній Європі. Адже той факт, що Третій райх лише в Україні знищив понад 8 мільйонів її жителів, і досі залишається практично невідомим для широкої німецької громадськості, заявив він.

Відтак, зазначив посол, у Києві з великим оптимізмом сприйняли історичне рішення Бундестагу від 9 жовтня 2020 року про спорудження у німецькій столиці "Центру документації, просвіти та пам'яті жертв Другої світової війни й нацистської окупації", який слугуватиме вшануванню також і мільйонів українських жертв гітлеризму (навіть якщо будівництво, згідно з оцінками німецької сторони, може тривати близько 30 років).

Водночас 30 жовтня минулого року німецький парламент ухвалив ще одне важливе рішення – про створення окремого пам'ятника польським жертвам війни.

"Переконаний, що наші польські друзі, які під час німецької окупації втратили майже 6 млн своїх співвітчизників, давно заслужили на достойне вшанування цих величезних жертв. Саме тому ми сердечно радіємо за наших польських братів і сестер, за те, що їх багаторічні зусилля у Берліні увінчалися успіхом, і вже невдовзі у столиці Німеччини постане цей монумент", - сказав український посол.

При цьому він висловив "велике розчарування" тим, що депутати Бундестагу відмовилися підтримати ініціативу Києва щодо такого ж гідного вшанування 8 мільйонів українських жертв нацизму, серед них – понад 5 млн мирних мешканців, включно 1,5 млн українських євреїв, та встановити їм у Берліні такий же меморіальний комплекс.

Українська сторона, за словами Мельника, продовжуватиме наполягати на дійсно рівноправному підході до вшанування жертв нацистської окупації.

Дипломат ще раз закликав Бундестаг переглянути свою позицію та ухвалити єдино правильне справедливе рішення – про спорудження у Берліні вже незабаром гідного меморіалу жителям України, які були замордовані Третім райхом. Це, переконаний він, стане визначальним кроком на шляху історичного примирення.

У статті від 9 січня Der Spiegel звертається до теми "суперечки навколо вшанування пам'яті". У ній видання, зокрема, наводить позицію українського посла, який у своєму листі до депутатів Бундестагу в осені минулого року закликав їх відкласти голосування. Наразі Мельник покладає надію на новий склад Бундестагу, йдеться у статті. "Тема репарацій не є закритою. Ми ніколи не порушували це питання, і я сподіваюсь, що воно ніколи не стоятиме на порядку денному", - зауважив Мельник.

Автор статті звертає увагу на те, що тема спорудження меморіалу обтяжує відносини посла Андрія Мельника з його польським колегою Андржеєм Пржилєбскі. Останній, у "повчальному листі" на адресу посла України Мельника, закинув українцям колабораціонізм з нацистами.

Мельник у відповідь назвав цей лист "безсоромним" та "зайвим доказом того, що польська сторона очевидно намагається монополізувати себе як головну жертву Другої світової війни". Мельник поділився змістом цього листа з депутатами Бундестагу.

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.