Ні, Герман Герінг не говорив на Нюрнберзькому процесі цитати, яку йому приписують

«Щоб перетворити людей на рабів, владі треба лише нагнітати страх». Якщо вірити користувачам Фейсбука, це начебто сказав на Нюрнберзькому процесі нацистський воєнний злочинець Герман Герінг. Протягом листопада такі дописи поширюють тисячі користувачів. Однак у матеріалах суду немає жодних доказів існування такої цитати. Схоже висловлювання Герінга знайдено лише в книжці одного психолога за 1947 рік

Від редакції: "Історична правда" публікує переклад колонки Яна Руссецького про фальсифікацію авторства вислову "Щоб перетворити людей на рабів, владі треба лише нагнітати страх". 

Перший знайдений у Фейсбуці пост німецькою мовою, який поширив фотографію Герінга й приписану йому цитату, датується 9 жовтня 2020 року. Ось як він звучить: "На запитання: "Як могли німці все приймати?", Герман Герінг на Нюрнберзькому процесі". Далі йшла нібито цитата Герінга: "Це дуже просто й не має жодного стосунку до націонал-соціалізму. Це стосується людської природи. Це можна зробити за націонал-соціалістичного, соціалістичного, комуністичного, монархічного або демократичного режиму: єдине, що треба владі, щоб перетворити людей на рабів, це страх!". Картинку запостили й інші користувачі Фейсбука (наприклад тут, тут і тут).

У цілому, картинку поширили близько 1500 разів. Користувачі досі поділялися на французьких (наприклад, тут з 4000 поширень) і польських (тут з 408 поширень).

У протестах проти заходів проти коронавірусу 29 серпня в Берліні ці приписувані Герінгу слова процитував у публічній промові Роберт Кеннеді-молодший, племінник колишнього президента США Джона Кеннеді. Роберт Кеннеді-молодший відомий як поширювач теорій змови навколо Ковіду-19.

 

Скріншот з Фейсбуку, 17 листопада 2020 року

Фото справжнє

Гугл-пошук по зображеннях веде до оригінального фото з цієї картинки. На ньому зображений високопоставлений німецький націонал-соціаліст Герман Герінг 8 березня 1946 року під час Нюрнберзького процесу. Світлину можна знайти серед інших, які зберігаються в бібліотеці Гарвардського університету. Міжнародний військовий трибунал на історичному процесі над 24 головними військовими злочинцями націонал-соціалізму в 1946 році засудив Герінга як довірену особу Адольфа Гітлера до смертної кари

Станом на початок процесу 20 листопада 1945 року Герінг був найбільш високопоставленим нацистом, який залишався живим після смерті Гітлера, Йозефа Геббельса й Генріха Гіммлера. За нацистського режиму Герінг обіймав посади командувача Люфтваффе, заступника міністра внутрішніх справ і прем'єр-міністра Пруссії. 15 жовтня 1946 року за кілька годин до призначеної страти Герінг учинив самогубство.

Цитата фальшива

Пошук цитати у відкритих архівах Нюрнберзького процесу німецькою та англійською мовами не дав жодних збігів.

Один із перших результатів пошуку цитати Герінга в "Гуглі" за словами "страх" і "народ" привів AFP до сторінки, яка цитувала книжку судового психолога, у якій містилося схоже висловлювання Герінга. У книжці "Нюрнберзький щоденник", оригінал якої з'явився 1947 року англійською мовою, Густав Гілберт зібрав бесіди з провідними націонал-соціалістами. І з Герінгом у тому числі. У німецькому перекладі Герінг сказав у розмові з судовим психологом 18 квітня 1946 року у своїй камері:

"Природно, що народ не хоче війни. (…) Але зрештою, саме керівники країн визначають політику, і народ завжди легко змусити до співучасті, хоч би йшлося про демократію, про фашистську диктатуру, про парламент чи про комуністичну диктатуру". Психолог заперечує: "Є одна відмінність. У демократії народ має право голосу через своїх обраних представників, а в Сполучених Штатах оголошувати війну має право лише Конгрес".

Згідно з Гілбертом, Герінг відповів: "О, це все добре й гарно, але народ чи з правом голосу, чи без нього завжди можна змусити підкорятися наказам керівників. Це дуже просто. Нічого не треба робити, лише скажіть народові, що на нього напали, а пацифістам докоряйте браком патріотизму й твердіть, що вони наражають країну на небезпеку. Ці методи діють у будь-якій країні" (сторінка 270).

Висновок: Цитата, яку поширюють у "Фейсбуці", не належить Герману Герінгу. Вона фальшива. Навіть у подібних висловлюваннях у ході час бесід у його нюрнберзькій камері ані не трапляється слова "раби", ані не йдеться про те, що влада хоче перетворити своє або інше населення на рабів. Слово "страх" також відсутнє.






Мирослав Маринович: Камікадзе. 50 років Української Гельсінської групи

Ідея Гельсінської групи геніальна у своїй простоті. Брежнєв підписував Прикінцевий акт спокійно, бо був цілковито переконаний, що попередніми арештами країну повністю "зачищено" від потенційних бунтарів. Проте одразу знайшлися відчайдухи, які вирішили піймати кремлівського шулера за руку: "Підписав зобов'язання? То чому не виконуєш?!" Так з'явилася Московська Гельсінська група. Петро Григоренко пророчо відчув, що її однієї замало, і запропонував Миколі Руденку створити подібну групу в Україні.

Олексій Мустафін: Розірвати ведмедя. Перемога над "білою гвардією", що дала шанс незалежній Латвії… і Веймарській республіці

11 листопада у Латвії відзначають День Лачплесіса. Лачплесіс, чиє ім'я можна перекласти як "той, що розриває ведмедя", – це герой національного епосу, створеного ще наприкінці XIX сторіччя Андрейсом Пумпурсом. Але 11 листопада – це не свято поезії. В цей день вшановують пам'ять тих, хто віддав своє життя за свободу батьківщини.

Тарас Гребеняк : Вибіркова історична пам’ять: чому польський Інститут національної пам’яті мовчить про українських жертв у Ласкові?

Історична справедливість не може бути вибірковою. Пам’ять про жертв минулого не повинна залежати від їхньої національності. Однак висвітлення результатів пошукових та ексгумаційних робіт в Україні та Польщі демонструє тривожну асиметрію у ставленні державних інституцій до трагічних сторінок спільної історії.

Олена Пучинян : 7 листопада 1788 року. Штурм Березані: від козацьких чайок до морської піхоти України

Історія острова Березань нагадує нам про глибоке коріння української військово-морської традиції. Від запорозьких походів Чорним морем XVI-XVIІ століть до морських операцій чорноморських козаків наприкінці XVIII століття простежується спадкоємність уміння воювати на воді, діяти десантом і використовувати географічні особливості на свою користь.