В Ірландії опублікували звіт про смертність в «будинках матері та дитини»

В Ірландії опублікували звіт про притулки для одиноких матерів та їхніх дітей, які діяли з 1920-х по 1990-і роки.

Про це пише "Русская служба Би-би-си".

 
фото: reuters

У спеціальній доповіді розповідається про долю 56 тисяч жінок. Всього в Ірландії існувало 18 таких будинків. Зазвичай цими закладами управляли черниці і католицькі священники. Останні такі притулки закрили лише в 1998 році. Вони фінансувалися державою, а діти звідти нерідко потрапляли в інші родини без згоди матерів.

У звіті також зазначається, що значною мірою відповідальність за те, що дівчата потрапляли до притулків для матері й дитини, лежить на їхніх сімʼях. У звіті наводяться анонімні свідчення про те, що породіль ображали, принижували і били. Деяким матерям, які часто ставали жертвами зґвалтувань та інцесту, не було й 13 років.

Особливу увагу в доповіді присвячено ставленню до дітей у цих притулках. За час існування таких будинків у них померло 9 тисяч дітей. Рівень дитячої смертності там перевищував офіційний показник практично в пʼять разів. До 1960-х років дітей у них не рятували, і шанси вижити там були значно нижчі, ніж у звичайних сімʼях. Від чого конкретно вмирали діти, у звіті не повідомляється.

Зʼясувалося також, що дітей з 1943 по 1973 рік використовували при тестуванні нових видів вакцин.

Премʼєр-міністр Ірландії Міхал Мартін заявив, що у трагедії винне все суспільство. "Ми зробили це самі з собою, ми дуже погано вчинили з цими жінками", — сказав він. Мартін перепросив від імені держави, зазначивши, що доповідь висвітлила повну відсутність емпатії, розуміння і співчуття протягом тривалого періоду.

Глава католицької церкви Ірландії також вибачився перед усіма потерпілими і підтримав спроби розібратися у тому, що відбувалося в ті роки.

У доповіді не повідомляється про фінансові виплати, але ірландський уряд заявив, що певні групи отримають компенсацію. Влада також пообіцяла ухвалити закон, який дозволить ексгумувати останки дітей, а матері отримають доступ до інформації про своїх дітей.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.