АНОНС: Георгій Нарбут і візуальна ідентичність України

Мультимедійний проєкт «Нарбут ХХІ», створений за ініціативи видавничого дому «Родовід», відзначає століття смерті Георгія Нарбута (1886-1920), видатного художника-графіка, яскрава творчість якого творить безпомилково узнавану візуальну ідентичність незалежної Української держави

15 травня о 19 годині за київським часом відбудеться вебінар "Георгій Нарбут і візуальна ідентичність України".
 
До складу проєкту входять дві мистецтвознавчі книги, документальний фільм про вплив Нарбутового спадку на сучасний український графічний дизайн, інтернаціональний конкурс плакатів, а також презентація в Українському інституті модерного мистецтва у Чикаґо, що виступив офіційним партнером проєкту в США (на жаль, запланована там виставка не відбулася через пандемію).
Проєкт здійснено за ґрантової підтримки Українського культурного фонду, нової державної установи, що була створена у 2017 р. із метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в Україні. У 2021 р. проєкт "Нарбут ХХІ" отримав першу премію УКФ як найкращий проєкт у категорії "Дизайн".
У обговоренні візьмуть участь Лідія Лихач, засновниця і голова видавничого дому "Родовід", проф. Мирослава Мудрак, провідна спеціалістка з українського модерністського та аванґардового мистецтва та авторка однієї з книг, що була видана в межах проєкту, і д-р Юлія Федів, одна з лідерів у царині культурного менеджменту в Україні і перша директорка Українського культурного фонду.
Учасники події:
Мирослава Мудрак, професор-емерит історії мистецтва Огайського стейтового університету
Лідія Лихач, видавчиня, кураторка, засновниця і виконавча директорка видавничого дому "Родовід"
Юлія Федів, культурна менеджерка, перша виконавча директорка Українського культурного фонду (2017-2021), лавреатка премії Об'єднаних націй "Жінки в мистецтві" у категорії "Менеджмент культури"
Модератор: Віталій Чернецький, професор славістики Канзаського університету, віце-президент і науковий секретар НТШ-А
Щоб доєднатись до Zoom вебінару обов'язковою є реєстрація (місця обмежені). Захід також транслюватиметься публічно на сторінці Товариства Шевченка у Facebook чи на Ютуб.

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Сюргюн. Мама думала, що нас везуть на розстріл

Уявіть себе на їх місці. У ваш дім на світанку вриваються озброєні люди, солдати. Дають 15 хвилин на збори. Відвозять на найближчу станцію. І додому ви зможете повернутися лише через 50 років.

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін