На Полтавщині демонтували останній пам’ятник Петровському

У селі Новоселівка Зіньківської територіальної громади Полтавського району демонтували пам’ятник одному із чільних організаторів Голодомору-геноциду українського народу 1932-1933 рр. Григорію Петровському і перевезли до філії Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі «Музей монументального мистецтва тоталітарної доби «Парк радянського періоду» в Спадщанському лісі.

Про це "Історичній правді" повідомив Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам'яті.

 

"Скульптура сталінського бузувіра, який був серед організаторів Голодомору-геноциду українського народу 1932-1933 рр., який штучним голодом вбивав мільйони українських селян відтепер є експонатом "Парку радянського періоду".

Дякую за всебічне сприяння щодо виконання закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" заступниці голови Полтавської облдержадміністрації Катерині Рижеченко, також Зіньківському міському голові Сергію Максименку, який допоміг з демонтажним обладнанням та директору Путивльського державного історико-культурного заповідника Сергію Тупику, котрий подбав про виділення коштів на транспорт і пальне", — сказав регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

На офіційній сторінці в соцмережі Фейсбук громадського проєкту "Декомунізація. Україна" його координатор , очільник громадської організації "Світанок" Вадим Поздняков сповістив, що це був останній в публічному просторі України монумент Петровському.

Василь Міхеєв, колишній голова Новоселівської сільської ради (нині старостат межах Зіньківської територіальної громади) у офіційних відповідях керівництву Інституту нацпам'яті та громадськості протягом кількох років називав монумент комуністичному злочинцю "пам'ятником невідомо кому", стверджуючи, що "немає доказів, що це взагалі пам'ятник Григорію Петровському".

"Пам'ятник у селі є, але я не можу стверджувати, що це Петровський, немає цьому жодного підтвердження" — публічно заявляв Василь Міхеєв. Громадськість оцінювала дії Міхеєва як саботаж декомунізаційного законодавства.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.