У Запоріжжі створюють Меморіал хортицьких менонітів

У Запоріжжі співробітники Національного заповідника «Хортиця» за фінансової підтримки громадян Канади працюють над створенням «Меморіалу хортицьких менонітів».

В основі меморіалу - частина надгробних стел із кладовища протестантів-менонітів ХІХ-ХХ століть, передає кореспондент Укрінформу.

 

"Створення меморіалу вже вийшло на завершальну стадію. Залишається змонтувати кілька пам'ятників, деякі мають не одну, а чотири частини: постамент, тумба, комірець і власне стела. Потім всі композиції треба закріпити та законсервувати. Наразі встановлено фрагменти 13 надгробків. Всього має бути 15", - повідомив науковий співробітник заповідника "Хортиця" Максим Штатський.

За його словами, проєкт "Меморіалу хортицьких менонітів" створювався кількома людьми, базовий ескіз надав гендиректор заповідника "Хортиця" Максим Остапенко. Власне, він створив модель, яка є основною, потім канадські колеги-науковці та дизайнери створили 3d модель.

Стели із кладовища протестантів-менонітів ХІХ-ХХ ст., знищеного в радянські часи, запоріжці знайшли в 2019 році.

"Ми зв'язались з канадськими науковцями, адже це їх нащадки. Вони нам допомогли ідентифікувати надгробки. Більше того, в Канаді був створений спеціальний комітет з питань реставрації пам'ятників, оголошено збір коштів на їх реставрацію та створення меморіального комплексу. Ми будуємо зараз власне за гроші канадського фонду. Завдяки їм ми вийняли будівельників, техніку орендували і монтуємо меморіал", - пояснив Штатський.

За його словами, кількість стел, їхні назви, місце розташування - все це узгоджували з канадцями майже рік, адже вибрати із 300 знайдених надгробних плит лише кілька - виявилось дуже складно.

"Я надавав пропозиції з 50 каменів, але місця і коштів не було, тому обрали 15 каменів. Вони реставрувались протягом 4 місяців, теж за гроші канадської організації. Щодня я надсилаю їм звіти, фотозвіти. Ми узгоджуємо положення каменів, форми", - зазначив науковий співробітник Національного заповідника "Хортиця".

Центр всього меморіалу - надгробок Катерини Кооп - дружини Абрахама Коопа, який заснував підприємства, що з часом стали заводами "Запоріжкабель" і "Комунар". Він вже встановлений навпроти центрального входу. В дальньому правому кутку - стела Бернарду Шелленбергу, який прожив 48 років та був першим фаховим лікарем в колонії менонітів на Хортиці.

Також тут є і прізвища рядових жителів колонії. Наприклад, Генріх Товс - він прожив лише 19 років, але, як кажуть історики, в нього дуже специфічний нагробок: зроблений на замовлення, інший шрифт, викарбувано вінок. Найстаріший пам'ятник, що увійде до меморіалу, датовано 1793 роком і належить солдату.

В центрі комплексу - якір - це символ християнської віри та символ менонітів.

Передбачено, що в подальшому "Меморіал хортицьких менонітів" розширюватиметься.

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.