У Запоріжжі збирають кошти для реставрації Замку Катаріни Вальман

У Запоріжжі сьогодні провели благодійний аукціон, зібрані кошти направлять на розробку проєкту реставрації Замку Катаріни Вальман.

Благодійний аукціон відбувся за підтримки Широківської ОТГ, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Ми збираємо гроші на розробку проєкта реставрації Замку Вальман. Орієнтовна вартість – 1 мільйон гривень. Об'єкт є пам'яткою архітектури. З 2020 року він є власністю громади. Саме з цього об'єкту починається туристичний маршрут "Менонітська стежка", який ми плануємо розвивати.

Ми розуміємо, що за гроші громади реалізувати проєкт неможливо, бо у нас є й інші проблемні питання. Тому ми вирішили показати меценатам, спонсорам, донорам, що ми готові до співпраці і започатковуємо збір грошей", – прокоментував голова ОТГ Денис Коротенко.

На аукціон було виставлено 22 лоти: картини, посуд, жіночі прикраси, зроблені власноруч, ляльки та багато іншого.

"Два мої лоти: картина А. Глухова, холст, масло 100/90 "Осінь в парку", 2005 р. Мій весільний подарунок від батька. Персональна екскурсія Широківською громадою по найцікавішим місцям. Особисто везу, особисто розповідаю, знайомлю з унікальними місцями та людьми", – сказала спеціалістка Агенції розвитку Широківської ОТГ Юлія Завада.

Замок Катаріни Вальман має статус виявленого об'єкта культурної спадщини архітектури та містобудування. У листопаді поточного року відділ охорони культурної спадщини Запорізької міської ради передав до Мінкульту необхідну документацію, щоб об'єкт включили до Держреєстру нерухомих пам'яток України та будинок набув охоронного статусу.

Замок Вальман – одна з найоригінальніших споруд менонітської Хортицької колонії. Розташований на території колишнього селища Розенталь, на межі з селищем Хортиця (зараз ці населені пункти – Верхня Хортиця у кордонах Запоріжжя).

Зовні будинок нагадує собою замок, звідси народна назва – "Замок Вальман". Автор проєкту – невідомий. Споруду почали будувати наприкінці ХІХ сторіччя за ініціативою Катаріни Вальман. Вона планувала облаштувати в ньому заклад для виховання маленьких дітей.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.