На Дніпропетровщині перепоховали останки скіфського воїна

На місці вже встановили гранітний пам’ятник скіфському воїну

На Дніпропетровщині, біля селища Токівського, перепоховали останки скіфського воїна. Про це Радіо Свобода повідомив завідувач відділу археології Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького Олександр Старіков.

 

За його словами, останки знайшли під час археологічно експедиції п'ять років тому. Їх дослідили антропологи зі столичного Інституту археології НАН України.

"Відомо, що це був європеоїд, молодий хлопець 20-25 років. У нього був перелом стегна. Не було чотирьох передніх зубів. Поряд з ним був довгий ніж або меч. Він не вцілів, ґрунт такий, що залишилися тільки корозовані контури предмета", – розповів фахівець.

Як зазначив Олександр Старік, перепоховання останків за участі громади зробили на прохання місцевих активістів. На місці вони вже встановили гранітний пам'ятник скіфському воїну.

"Зазвичай ми це робимо без пафосу – завжди повертаємо останки туди, де ми їх знайшли. Але у цьому випадку це відбулося за участі громади. Громада наполягала, що вони хочуть знати, ким були їхні предки, як вони виглядали", – сказав історик.

Наразі на пам'ятці відновилися дослідницькі роботи. Як зазначив керівник археологічної експедиції, виникнення об'єкта належить до доби середньої бронзи, містить він і скіфський культурний шар.

"Пам'ятка – комплексна. Нас покликали її досліджувати, бо там були знайдені предмети Доби козацтва, однак ми виявили, що ця пам'ятка набагато давніша. Ми виявили кам'яні заклади доби бронзи, жертовник доби бронзи, кілька скарбів – ливарних форм, що говорить про розвинуте виробництво у той час. Але ми не можемо назвати це поселенням: там йдуть виходи граніту на поверхню, і навряд чи люди змогли б там довго жити", – розповів археолог.

Археологічна експедиція в Токівському триватиме до середини липня.

Іван Дзюба: високий інтелектуал з донецьких степів

Він був інтелектуальним лідером і прапором шістдесятницького руху. Його найвідоміша книга "Інтернаціоналізм чи русифікація?" вийшла багатьма мовами. Але, опинившись за ґратами написав покаянну заяву і йому дозволили жити на волі за умови, що він стане оспівувати "літератури народів СРСР". Трагічна доля людини культури.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.