Репресоване мистецтво: презентували онлайн-виставку про митців у документах КҐБ/ŠtB

Центр досліджень визвольного руху спільно з партнерами презентує онлайн-виставку про 30-х митців з України, Чехії та Грузії, які перебували у полі зору комуністичних спецслужб

Онлайн-виставка "‎Репресоване мистецтво‎"‎‎ — це 30 історій про художників і художниць, письменників і письменниць, режисерів і акторок, музик та музиканток з України, Грузії та Чехії, до яких була прикута увага комуністичної влади.

 

Щодня на сайті виставки відкриватимуться три нових історії. Проєкт починається історіями українського художника Михайла Бойчука, чеської співачки Марти Кубішової та латвійсько-грузинського митця Романа Сути

Кожну з них можна також прочитати англійською мовою, а історії про чеських та грузинських митців — додатково національними мовами. 

В онлайн-виставці "Репресоване мистецтво" Україна буде представлена історіями Валер'яна Підмогильного, Остапа Вишні, Олександра Довженка, Михайла Бойчука, Леся Курбаса, Опанаса Заливахи, Стефанії Шабатури, Миколи Глущенка, Василя Стуса.

Серед чехів, історії яких входять до в проєкту, — перший президент Чехії Вацлав Гавел, письменник Мілан Кундера та інші. Також до виставки увійшли історії литовсько-грузинського художника Романа Сути та першого президента Грузії Звіада Гамсахурдії. Імена інших героїв вже можна знайти на сайті проєкту.

"Хтось вимушено співпрацював, але водив спецслужби за носа, як-то український письменник-гуморист Остап Вишня. Хтось добровільно пішов на вербування, але виконував не лише роль благородного розвідника — наприклад, український художник Микола Глущенко, — зазначає координаторка виставки Анна Олійник. — Хтось ще юним помилився один раз, але наслідки йому згодують досі, як це сталося з чеським письменником Міланом Кундерою. Хтось зламався, але отримав другий шанс, — як-то перший президент Грузії і письменник Звіад Гамсахурдіа". 

Онлайн-виставка публікується в рамках проєкту "Репресоване мистецтво. Національна культура очима КҐБ/ŠtB: Україна, Чехія, Грузія", який реалізує Центр досліджень визвольного руху  спільно з чеською організацією Gulag.cz та грузинською організацією SovLab: Soviet Past Research Laboratory за підтримки Європейського Союзу за програмою Дім Європи

Раніше Центр досліджень визвольного руху опублікував збірку із тисячі документів, що лягли в основу виставки. До кожного героя підготовлена тематична колекція документів з архівів колишніх комуністичних спецслужб. Їх можна переглянути та безкоштовно завантажити на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху

Описи до колекцій також доступні англійською мовою.  У документах можна побачити, про що чекісти писали у своїх доповідних, які донесення хотіли отримати і як замовляли критичні рецензії на тих, кого хотіли посадити

Архівні партнери проєкту: Галузевий державний архів Служби безпеки України, Архів органів державної безпеки (Чехія) (Archiv bezpečnostních složek), Центральний державний архів громадських об'єднань України, Центральний державний архів-музей літератури і мистецтв України, Державний музей літератури Грузії імені Георгія Леонідзе та ін.

Інформаційний партнер: Історична правда

Довідка: Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 28 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.






На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.