На честь 160-річчя Чикаленка представили документальний фільм та поштову марку

До 160 річниці з дня народження Євгена Чикаленка УІНП презентує документальний фільм “Меценат України – Євген Чикаленко”, зроблений на замовлення Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті.

Про це йдеться на сайті УІНП.

 

У короткометражному фільмі розповідь про Євгена Чикаленка ведеться від імені історика, який здійснює подорож до місця народження, до рідної землі мецената. Пам'ять про нього пов'язується з об'єктами – пансіоном, де він вчився в Одесі, книжками, які він сам видавав та допомагав видавати українським письменникам та науковцям, після цього знайомства з одеським періодом розпочинається подорож.

Залізнична станція, де Чикаленко сідав на потяг і прибував додому, і де так само бували Володимир Винниченко, Сергій Єфремов та інші друзі Чикаленка. Нарешті, Перешори – руїни храму, побудованого родиною Чикаленка, і його Земля.

Селяни в Перешорах пам'ятають дивного пана. Спогади Чикаленка яскраво змальовують його рідну землю, яку він за своїм висловом "Скільки вже землі продав на "Раду"", тобто на видавництво першої україномовної щоденної газети Наддніпрянської України.

Документальний фільм розробила студія ONYKO Films. Ініціаторами та координаторами інформаційно-просвітницької кампанії виступив Південний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам'яті.

Консультантами ролику виступили доцент кафедри Історії України ОНУ імені І.І.Мечникова Володимир Полторак та начальник Південного міжрегіонального відділу УІНП Сергій Гуцалюк.

У той же час, Укрпошта вводить в обіг поштову марку із зображенням портрету Євгена Чикаленка. Випуск марки ініційовано Українським інститутом національної пам'яті.

Марка випущена тиражем 130 тисяч примірників. Номінальна вартість марки – V (еквівалент 10,50 грн), що відповідає тарифу на пересилання листа масою до 50 г у межах України.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.