Міський голова Харкова пообіцяв дерусифікувати місто

Міський голова Харкова Ігор Терехов пообіцяв перейменувати усі "російські" топоніми у місті. Але після перемоги над росіянами

Харківський міський голова Ігор Терехов опублікував звернення до мешканців Харкова.

"В Харкові не може бути і топонімів, пов'язаних з країною-агресором. Після нашої Перемоги на першій же сесії міської ради я запропоную депутатам варіанти перейменувань не тільки Московського району та Московського проспекту. Думаю, що в ситуації розв'язаної проти нас війни багато назв вулиць, площ, скверів, зупинок громадського транспорту, пов'язаних з РФ, повинні зникнути з карти Харкова. У нього і без цих назв залишиться дуже багато шрамів" - написав Ігор Терехов.

На сайті міської ради невдовзі має з'явитися спеціальний розділ, у якому збиратимуть пропозиції щодо "того, які топоніми Харкова мають назавжди зникнути, а які з'явитися".

 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.