АНОНС: Презентація нових видань про Михайла Грушевського

Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського відновлює свої культурно-освітні заходи

Вперше після 24 лютого затишна садиба на Паньківській, 9 збирає всіх, хто цікавиться видавничими проєктами науковців музею.

31 травня о 14.00 в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського на Паньківській, 9 відбудеться презентація нових видань.

 

На початку року світ побачили третя і четверта книги видання Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського — "Михайло Грушевський: Студії та джерела". "Студії" вмістили ґрунтовні розвідки співробітників Музею Грушевського, відкриваючи нові сторінки життєпису вченого.

Наприкінці січня Видавничий дім "Антиквар" опублікував. спецвипуск ""Текст, контекст і підтекст": карикатури і шаржі сатиричних журналів доби Української Центральної Ради".

Цей проєкт став підсумком своєрідного наукового хоббі завідувачки музею Світлани Панькової. Вона вперше спробувала поглянути на знакові події і ключові постаті Української революції через унікальні джерела, які майже століття залишалися на маргінесі історичних студій — твори художників-карикатуристів та сатиричну публіцистику часописів "Ґедз", "Будяк" та "Реп'яхи".

Редакційна політика цих часописів залишалася послідовною і принциповою: не дати українському істеблішменту і суспільству тримати себе в міцних обіймах "старшого" брата. Автори закликали творити нову Україну, зректися старих постулатів, насамперед будь-яких спроб порозуміння з Росією. До болю сучасно.

Третє видання — "Щоденники Михайла Грушевського 1902‒1914 рр.". Це унікальне мемуарне джерело репрезентує всі виявлені на даний час нотатки львівського професора початку ХХ ст., продовживши тим самим серію опублікованих раніше записів гімназичних та студентських років.

До розмови можна підключитися онлайн за посиланням.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.