В Одесі вимагають демонтувати пам’ятники Катерині II та Суворову

Низка громадських організацій Одещини закликали очільника ОВА Максима Марченка демонтувати й передати на музейне зберігання пам’ятники Катерині ІІ та Олександру Суворову

Про це пише "Укрінформ".

 

"Повномасштабна військова агресія рф проти України спричинила переосмислення та переоцінку українцями історії існування та взаємовідносин двох держав…

На всіх етапах свого існування імперсько-російська та радянсько-комуністична системи продумано нав'язували на колонізованих українських територіях свої наративи про "спільну історію" та власну "велич", тим самим "маркуючи" окуповану територію, що сталою причиною засилля імперських топонімів та пам'ятників", – йдеться у зверненні до голови Одеської ОВА.

Зазначається, що цим зумовлено встановлення пам'ятників Катерині ІІ та Олександру Суворову, існування яких "використовується у пропаганді рф", сприяє "русифікації суспільної свідомості та публічного простору, укоріненню історичних міфів".

Ба більше, щодо пам'ятника Катерині ІІ існує низка судових рішень, якими визнані незаконними та скасовані нормативні документи, що були підставою для встановлення, а його охорона коштує місцевому бюджету близько 1500 тис. грн на рік.

Автори звернення констатують, що згідно з чинним законодавством дозвіл на "демонтаж монументів, які не мають статусу об'єкта культурної спадщини", з боку органів охорони культурної спадщини в цьому випадку не потрібен. Їх демонтаж і перенесення на зберігання до музейних установ звільнить від імперського маркування публічний простір, збереже ці пам'ятники від руйнації та дасть змогу використовувати як експонати для опису історичних подій.

У зверненні також наведені документи, які були використані у 2007 році як підстава для встановлення пам'ятника Катерині II, але згодом визнані нечинними та скасовані судами.






Теми

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.