Спецпроект

У Національному музеї Голодомору - зміна керівництва

Попередня директорка - Олеся Стасюк - звільнена

20 липня 2022 року виконуючою обов'язки Генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду призначено Лесю Гасиджак (Наказ №318-к Міністра культури та інформаційної політики України від 19.07.2022 р).

Вона виконуватиме обов'язки Генерального директора до призначення Генерального директора, якого буде обрано на конкурсній основі згідно з Законом України №955-VIII після припинення дії "воєнного стану".

Попередня директорка - Олеся Стасюк - була звинувачена у плагіаті та некомпетентності.

Відкритий лист фахових істориків щодо присудження наукового ступеня доктора історичних наук Олесі Олександрівні Стасюк

Гасиджак Леся (1982) – кандидатка історичних наук, етнологиня, музеологиня. Вищу освіту здобула на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У 2008 - 2014 рр. працювала в ГО "Український центр розвитку музейної справи", відповідаючи за інформаційно-аналітичну роботу, була редакторкою веб-порталу "Музейний простір".

Практичний досвід музейної роботи також здобувала в роботі за сумісництвом у кількох національних музеях м. Києва. У 2015-2019 рр. (з перервами) працювала першим заступником Генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду. У 2019-2021 рр. очолювала БО "Міжнародний благодійний фонд Музею Голодомору".

 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.