Естонія прибере усі радянські пам'ятники з публічного простору

Уряд Естонії ухвалив рішення про усунення радянських пам'яток з публічного простору в найстисліші терміни

Про це повідомляє Суспільне.

 
Радянський танк у Нарві - місті з найбільшою в Естонії російськомовною громадою 

"Радянські пам'ятники треба прибрати з публічного простору, і ми зробимо це якнайшвидше. Конкретний час та порядок залежать від готовності і логістичного плану місцевих органів влади, ця логістика вимагає такої ж уваги, організації та участі від приватного сектору", — заявила Каллас.

Всього в Естонії наразі налічується від 200 до 400 таких пам'ятників.

За словами прем'єр-міністерки Естонії, російська агресія в Україні "розтяла рани в суспільстві", про які нагадують радянські пам'ятники, тому їх видалення з публічного простору необхідне, щоб уникнути додаткової напруги.

Зазначається, що можливе загострення напруженості виникло зокрема через деяку активність навколо так званого "нарвського танка" — радянського монумента, встановленого на честь звільнення Нарви під час Другої світової війни.

Водночас згідно з поясненнями глави МВС Естонії Лаурі Ляенеметса, причина того, що в Нарві біля пам'ятника-танка зібралися люди, була в необґрунтованих чутках. Однак жодних подій не сталося, оскільки поліція пояснила людям, що танк "не заберуть під покровом ночі".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.