В Острозі перейменовують вулицю Йова Борецького та полковника Івана Литвиненка

Топонімічна комісія в Острозі ініціювала перейменування вулиць на честь святого ПЦУ та полковника Армії УНР

На фейсбук -сторінці Острозької міської ради з'явилася інформація про обговорення щодо перейменування вулиць і провулку в місті.

Серед трьох пропонованих для перейменування топонімів - провулок на честь Йова Борецького та вулиця Івана Литвиненка.

Йов Борецький - ректор Львівської та Київської братських шкіл, ігумен київського Михайлівського Золоверхого монастиря, у 1620 році відновив православну ієрархію на українських землях, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, публіцист, святий Православної церкви України.

Іван Литвиненко - полковник Армії УНР, інструктор старшинських шкіл УПА, нагороджений Залізним хрестом та Хрестом Симона Петлюри.

Провулок Йова Борецького вже перейменовували рішенням сесії Острозької міської ради наприкінці червня 2022 року. До цього він називався Горний.

"Всі жителі тієї вулиці підписали звернення до комісії при міській раді з тим, що вони не погоджуються з такою назвою і просять переглянути можливість перейменувати його в Гірський. Ми розглянули це на громадській комісії. Прозвучало те, що провулок Гірський — це історична назва, ще за часів Польщі була. Думка була, що провести обговорення і можливо повернути історичну назву вулиці", — пояснив начальник відділу з питань містобудування та архітектури Острозької міськради Віктор Савчук.

 

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.