У Німеччині засудили колишню секретарку начальника нацистського концтабору

97-річну колишню секретарку, яка працювала на начальника нацистського концтабору, засудили за співучасть у вбивствах понад 10 505 людей. Суд у Німеччині присудив їй покарання у вигляді двох років умовно

Як повідомляє BBC, 97-річну колишню секретарку, яка працювала на начальника нацистського концтабору, засудили за співучасть у вбивствах понад 10 505 людей. Суд у Німеччині присудив їй покарання у вигляді двох років умовно.

 
AP: Christian Charisius

Ірмгард Фюрхнер взяли на роботу друкаркою у підлітковому віці у Штутгоф (тому справу розглядав спеціальний суд для неповнолітніх). Вона працювала там з 1943 по 1945 рік. Вона була цивільною робітницею, але суддя погодився, що вона повністю знала, що відбувається в таборі.

Вважається, що в жахливих умовах у Штутгофі загинули близько 65 тисяч людей, включаючи євреїв-в'язнів, неєвреїв-поляків і полонених радянських солдатів. Штутгоф розташований поблизу польського міста Гданськ.

Коли у вересні 2021 року почався судовий процес, Ірмгард Фюрхнер втекла з будинку для людей похилого віку. Її знайшла поліція на вулиці в Гамбурзі.

Суд, який відбувався у місті Іценго на півночі Німеччини, заслухав тих, хто вижив у таборі, дехто з них помер під час судового процесу.

На 40 день судових слухань Ірмгард сказала: "Мені шкода за все, що сталося" та "Я шкодую, що я була в Штутгофі в той час - це все, що я можу сказати".

Її адвокати стверджували, що Фюрхнер слід виправдати через сумніви у тому, що вона знала, оскільки вона була однією з кількох друкарок у офісі Хоппе.

Утім історик Штефан Хьордлер показав суддям під час візиту на місце табору робоче місце секретарки у комендатурі. Суддям стало зрозуміло, що Фюрхнер могла бачити найгірші умови діяльності табору.

 

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.