Спецпроект

Німеччина визнала Голодомор геноцидом українського народу

Німецький Бундестаг 30 листопада проголосував за резолюцію, яка визнає Голодомор геноцидом українського народу

Про це повідомляє "Європейська правда".

 

Депутати від Соціал-демократичної партії, Зелених, Вільної демократичної партії, а також опозиційного Християнсько-демократичного союзу підготували позапартійну резолюцію, в якій висловлюються за визнання Голодомору геноцидом

"Від голоду та репресій постраждала вся Україна, а не лише її зерновиробничі регіони. З сьогоднішньої точки зору, історико-політична класифікація як геноцид очевидна. Німецький Бундестаг поділяє таку класифікацію", - йдеться у документі.

Документ наголошує, що примусовий голод також був спрямований на "політичне придушення української національної свідомості". Масові смерті від голоду не були наслідком неврожаю, а є відповідальністю політичного керівництва Радянського Союзу на чолі з Йосипом Сталіним. "Таким чином, Голодомор є злочином проти людства", - заявляють парламентарі.

"Голодомор припав на час наймасовіших злочинів проти людства на європейському континенті, жорстокість яких була немислимою до того часу. До них належать Голокост європейських євреїв в його історичній унікальності, воєнні злочини Вермахту і сплановане вбивство мільйонів невинних цивільних осіб в рамках расистської німецької війни на винищення на Сході, за які Німеччина несе історичну відповідальність", – йдеться у резолюції.

Депутати закликають федеральний уряд пам'ятати про жертв Голодомору та сприяти його міжнародному розголосу - наприклад, через освітні пропозиції. Уряд також має протидіяти "будь-яким спробам запуску односторонніх російських історичних наративів".

У Бундестазі під час голосування були присутні посол України в Німеччині Олексій Макеєв та колишній посол, а нині заступник глави МЗС Андрій Мельник.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".