На Полтавщині демонтували погруддя генералу СРСР

У Хоролі на Полтавщині демонтували пам’ятник радянському військовому діячу Івану Третяку

Про це  у своїй сторінці на Facebook повідомив журналіст Олександр Рудоманов.
Іван Третяк (1923–2007) — герой Радянського Союзу, герой соціалістичної праці, обіймав керівні посади в комуністичній партії, командував військами. У 1976–1984 роках — командуючий військами Далекосхідного військового округу, у 1986–1987 роках — заступник міністра оборони СРСР — головний інспектор МО СРСР, у 1987–1991-му — заступник міністра оборони СРСР — головнокомандуючий Військами протиповітряної оборони.
1 вересня 1983 року саме Третяк віддав наказ знищити пасажирський "Боїнг 747" південнокорейської авіакомпанії "Korean Air Lines", який відхилився від курсу. В результаті інциденту загинули 246 пасажирів і 23 члени екіпажу.

Бронзовий бюст у Хоролі Третяка у Хоролі встановили у 1986 році.

Міська влада Хорола малп очистити простір міста від погруддя комуністичному злочинцю ще у 2016 році. Але замість виконання декомунізаційного закону, всупереч позиції Українського інституту національної пам'яті (УІНП) та ветеранських організацій АТО/ООС ввдалася до багаторічного саботажу. 

Відтак, лише після розпорядження Голови Полтавської обласної військової адміністрації Дмитра Луніна  "Про демонтаж пам'ятника –погруддя герою Радянського Союзу, герою соціалістичної праці І.М.Третяку в місті Хорол Полтавської області",  скандальне погруддя таки забрали. Після демонтажу погруддя планують перемістити до місцевого музею.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.