IN MEMORIAM: помер історик-медієвіст Леонід Войтович

На 72 році життя перестало битись серце видатного українського історика Леонтія Войтовича

Про це написав у Facebook історик Олександр Алфьоров. 

"Перестало битись серце видатного українського історика Леонтія Войтовича. Його унікальне дослідження про наших князів - брама до історії середньовічної України-Руси. Історична наука втратила великого подвижника у час війни за історичний Спадок Руси. Вічна пам'ять", - написав Алфьоров.

Леонтій Войтович народився 16 травня 1951 року в Єманжелінську, Челябінська область, РСФСР. 1972 року закінчив механіко-машинобудівний факультет Львівського політехнічного інституту. 

Історичними дослідженнями почав займатися з 1981 року під керівництвом доктора історичних наук Ярослава Ісаєвича. 1994-го захистив кандидатську дисертацію "Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у 12—16 століттях". 2001 — захистив докторську дисертацію "Князівські династії Східної Європи (кінець 9 — початок 16 століття): склад, суспільна і політична роль". Від 1995 — старший науковий співробітник відділу історії середніх віків Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України (за сумісництвом).

Сфера наукових інтересів Леоніда Войтовича: генеалогія правлячих династій, політична і військова історія Центрально-Східної Європи в середніх віках. Автор понад 600 праць з військової та політичної історії, в тому числі 28 монографій.

 

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.