IN MEMORIAM: Помер історик Марко Бойцун

На 72 році життя у Лондоні відійшов у вічність британський економіст і політолог українського походження Марко Бойцун

Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив історик Андрій Здоров.

Марко Бойцун народився в Австралії в родині українських емігрантів. Його батько Роман Бойцун служив у батальйоні "Нахтігаль" та дивізії СС "Галичина".
Марко здобув ступінь доктора філософії в Йоркському університеті (Торонто). Ще під час навчання він захопися соціалістичними ідеями та став членом групи троцькістів та анархістів, куди входили також відомі згодом історики Іван-Павло Химка та Богдан Кравченко. Із цим пов'язана була й тема його дисертації "Робітничий рух і національне питання в Україні: 1880-1920", захищеної в 1985 році.
Там само в Канаді він долучився до комітетів захисту політв'язнів в СРСР та видання журналу "Діалог", гаслом якого було "За соціалізм і демократію в самостійній Україні".
Після 1991 року він неодноразово приїздив до України, курував проєкти з підготовки українських держслужбовців у галузі євроінтеграції. Тоді він вже викладав економіку в університеті Лондона.
Саме Марко зіграв головну роль у збиранні коштів на перше українське видання книги засновників українського комунізму Василя Шахрая та Сергія Мазлаха "До хвилі". До того книга виходила друком у Росії (1919) та США (1967 та 1970 англійською мовою). Без нього навряд чи наше видання побачило би світ.
В останні роки, вже відчуваючи важку хворобу, Марко повернувся до теми своєї дисертації. Зібравши нові дані та матеріали, він переробив та видав її як книгу "Робітничий рух і національне питання в Україні. 1880-1918", перша частина якої вийшла в 2017 р., а повністю книга - в 2021 році. 
До останніх днів Бойцун брав активну участь в компанії солідарності з Україною Ukraine Socialist Solidarity Campaign.
 

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.