IN MEMORIAM: під Бахмутом загинув культоролог Євген Гулевич

Редактора та перекладача Євгена Гулевича вважали зниклим безвісти – звʼязок із ним втратили під Бахмутом ще 31 грудня 2022 року

29 березня у Facebook музикант Юрій Хвостов повідомив про його загибель.

"Від учора ми можемо говорити про це доконано, маючи офіційне підтвердження. Досі зберігалася крихітна, але чіпка надія, що страшна новина "зник безвісти при виконанні бойового завдання", яка надійшла нам на сампочатку цього року, не остаточна", – написав він.

Євген Гулевич – автор, редактор, перекладач, культурний менеджер та магістр культурології.

У період із 2010 по 2015 роки був директором Центру гуманітарних досліджень Львівського національного університету ім. Івана Франка

Переклав роман Рея Бредбері "Щось лихе насуває". Став головним редактором українського видання "Світовий атлас вуличного мистецтва і графіті" Рафаеля Шактера.

У 2019 році Євген був співтворцем масштабного виставкового проєкту "Ангели", для якого писав мистецтвознавчі статті і проводив фахові консультації.

У 2021 році був співкуратором міжнародної міждисциплінарної (не)резиденції "Суміжність" – трансдисциплінарної резиденції для художників і дослідників, які працюють із технологіями, новими медіа та громадськими місцями.

Під час свого останнього перебування у Львові, на реабілітації, Євген Гулевич взяв участь у часині проєкту "Місця в зміні" – розмові-перформансі "Сад окопів" про досвід творення місць на фронтовій території.

 

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.