На Полтавщині демонтують пам’ятник Горькому

У селі Загребелля Чорнухинської селищної ради депутати проголосували за демонтаж пам’ятника російському письменнику Максиму Горькому

Про це на своїй фейсбук-сторінці повідомив регіональний представник Інституту національної пам'яті України Олег Пустовгар.

Пам'ятник російському поетові Максимові Горькому знаходиться у селі Загребелля Лубенського району. Його демонтаж ініціювали УІНП та громадська організація "Декомунізація. Україна". За таке рішення проголосували депутати Чорнухинської селищної ради, тому згодом комунальники мають демонтувати погруддя російському діячеві. Пам'ятник зберігатимуть за відповідними умовами, а на звільненій території виконають благоустрій.

"Цей російський письменник — ворог української незалежної державності. Горькому належить гасло: "Если враг не сдаётся, – его уничтожают". Його широко використовували в СРСР під час проведення терористичної політики, а зараз воно на озброєнні сучасної путінської імперіалістичної росії. У 1926-1927 роках Горький був одним із співтворців наклепницької кампанії, спрямованої проти видатного борця за незалежність, голови Директорії УНР Симона Петлюри", — зазначив він. 

Максим Горький родом з Нижнього Новгорода. Він був членом російської більшовицької партії та одним із  ідеологів комуністичного режиму. У 1934–1936 роках російський діяч став головою Спілки письменників СРСР. Також Максим Горький не визнавав української мови, називав її "украинским наречием" та схвалював створення сталінських таборів ГУЛАГ.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.