Польща офіційно перейменувала Калінінград

В офіційних польських документах російське місто Калінінград називатиме Крулевець.

Про це повідомляють польські ЗМІ.

Рішення, яке формально має рекомендаційний характер, винесла Комісія стандартизації географічних найменувань за межами Польщі.

"Для міста з російською назвою Калінінград рекомендується використовувати тільки польську назву Крулевець", — повідомили в комісії.

Своєю чергою, Калінінградська область польською перейменована на Крулевецьку.

Своє рішення комісія пояснила тим, що Крулевець — традиційне найменування Калінінграда у Польщі, а його "нинішня російська назва — штучна, не пов'язана ні із самим містом, ні з регіоном".

Також заявили, що радянський держдіяч Михайло Калінін, на честь якого названо місто, — "злочинець, відповідальний, серед іншого, за масові вбивства поляків у Катині", а його згадки мають у Польщі "негативний характер".

Поштовхом до рішення про перейменування Калінінграда стало російське вторгнення в Україну, після чого в Польщі зайнялися "проблемою нав'язаних найменувань, навколо яких точаться великі суперечки". Сама постанова була ухвалена ще 12 квітня 2023 року і набула чинності 9 травня.

Калінінград — колишнє прусське місто, яке називалося Кенігсберг німецькою мовою і Крулевець польською. Після закінчення Другої світової війни перейшов до СРСР та був перейменований на честь голови Президії Верховної ради Михайла Калініна. Після розпаду Радянського Союзу залишився у складі росії як ексклав.

 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.