IN MEMORIAM: помер історик Олександр Колянчук

На 91 році життя у Польщі відійшов у вічність історик та громадський діяч Олександр Колянчук.

Про це на своїй сторінці у Facebook сповістив професор Гданського університету Ігор Галагіда. 

"Відійшов д-р Олександ Колянчук (1932-2023) - один з піонерів досліджень над петлюрівською еміграцією в міжвоєнній Польщі. Вічна пам'ять!", - йдеться у дописі. 

Олександ Колянчук народився на Холмщині в родині селян. У 1947 році, під час Акції "Вісла", сім'ю переселили на північні землі Польщі.

У 1956 році закінчив Вищу аграрну школу в Ольштині, здобувши науковий ступінь магістр-інженер. Понад 40 років працював у мережі сільськогосподарських кооперативів і в системі сільсько-господарської освіти.

На початку 1990-х присвятив себе дослідженням історії спільних українсько-польських взаємин початку ХХ ст., публіцистиці українською та польською мовами — автор півтора десятка книг та брошур, півсотні наукових статей, укладач близько сотні біограм українських військових та культуриних діячів, автор півсотні науково-популярних дописів.

Своє ім'я історика започаткував унікальним вкладом у обізнаність про військові меморіали 1920-1930-х років та масові поховання інтернованих в Польщі бійців Армії УНР в кількадесяти містах, опікою над ними, а також — виданням довідників з раніше невідомими відомостями про численний генералітет Українських визвольних змагань та кількатисячний склад учасників спільних польсько-українських змагань 1920 року.

Колянчук був член Головної ради Об'єднання Українців у Польщі в 1996—2001 роках. Тривалий час був дописувачем в українських періодичних виданннях у Польщі, зокрема газети "Наше Слово".

 

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.